Досвід роботи класного керівника

                                Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант,

вміння їх вирощувати – мистецтво.

Але найважливішим є любов до дитини!

    Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку – це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

    Виховання – це процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю.

   Вважаю, що класний керівник – найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення – простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.

   Як класний керівник, упевнена, що украй важливо прилучати школярів до загальнолюдських і національних морально-етичних та патріотичних цінностей, тому проблема, над якою працюю, – це «Моральні компетенції дитини в сучасному соціумі».

        На сучасному  етапі особливого  значення набуває проблема формування гармонійної, духовно зрілої, морально грамотної особистості. У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним завданням вважаю – набуття молодим поколінням морального досвіду; успадкування духовних та патріотичних надбань українців.

 Моє педагогічне кредо: «Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!»

    Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості – основи довіри; доброти. Вчитель – учень – єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини – шлях радості. Головне в моїй роботі – виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, не протиставляючи себе колективу.

      З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.

    Людина. Культура. Добро. Ввічливість. Правда. Любов. Чесність. Патріот. Гідність. Краса. Мудрість. Справедливість. Ці поняття для мене – основа виховної роботи.

     Спираючись на досягнення сучасної педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нових підходів у вихованні, які були б спрямовані на прищеплення моральних цінностей. Розуміючи сучасні вимоги виховання, як класний керівник прагну організувати виховний процес, що формував би повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну-патріотичну гідність, совість і честь мого вихованця.    

У виховній роботі з учнями акцентується увага на проблемі моральності, менталітету українського народу, патріотичності, усвідомленні та розумінні своєї істинної, духовної природи. Це сприяє становленню духовної, національної та моральної особистості школяра, вибору ним власного місця в житті, формуванню вмінь та навичок використовувати досягнення людства для пізнання життя, самого себе, природи...

      Отже, формування духовно зрілої, творчої особистості, яка будуватиме своє життя на національних моральних цінностях, цінностях гуманістичної ідеології, громадянської відповідальності та найкращих зразках української культури, - такі завдання стоять сьогодні переді мною, - класним керівником.

      Ще Василь Сухомлинський стверджував, що саме від педагога залежить, чим стане серце дитини – „ніжною квіткою чи засушеною корою”, і наголошував, що робота класного керівника – це творчість, а не буденне заштовхування знань про культуру поведінки та моральні цінності у голови дітей. Тому приходиться всю свою виховну роботу будувати, враховуючи темперамент, тип дитини, намагатися поважати її особистість, сприяти розвитку її духовності та творчості, самовдосконаленню.  

     Для вирішення цих питань були поставленні такі завдання: 

• виховання та розвиток вільно мислячої, талановитої, фізично здорової  особистості, збагаченої знаннями, яка  готова до творчої праці;
• здійснення спостереження за особистим розвитком дитини, сприяння створенню оптимальних умов для формування морального та духовного розвитку її особистості;
• організація співпраці усіх ланок виховного процесу;
• виховання ціннісного ставлення до життя, уміння знаходити у ньому радість та бажання творити добро;
• створювати умови для розвитку етичних та моральних якостей особистості учня;
• допомагати учням та їх батькам знаходити порозуміння між собою, не губити віру у близьких людей;
• стимулювати прагнення розвивати творчі, духовні, інтелектуальні  фізичні  можливості та здібності.

      З усіх творінь найпрекрасніше – людина, яка отримала гарне виховання. Тому вважаю, що надзвичайно важливим у виховному процесі є прищеплювання і розвиток моральних почуттів, навчання учнів поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві.

     Значення морального виховання полягає в наслідуванні кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, наслідуванні загальнолюдських моральних цінностей.

     Моральне виховання сприяє формуванню внутрішньої культури, світогляду, загальному розвитку дитини. Також сприяє виконанню правил внутрішнього розпорядку школи, поведінки у їдальні, у громадських місцях, спонукає дітей до безкорисливих і благородних вчинків.

     Моральне виховання формує культуру взаємин у спілкуванні і праці, культуру зовнішнього вигляду. Для цього розроблено пам’ятки для дітей: «Уважність», «Скромність», «Ввічливість», Гостинність», «Пунктуальність і відповідальність» та інші.

     Колективні форми й методи мають перевагу перед індивідуальною виховною роботою в тому, що вони охоплюють велику кількість учнів, сприяють створенню певного емоційного настрою, колективного переживання інформації на моральну тематику.

     Традиційно зазвичай проводжу бесіди і виховні години, цінність яких полягає у тому, що упродовж їх проведення досягається максимальне підвищення активності учнів. Ця активність залежить від змісту, характеру запитань, проблем, що ставляться, їх ставлення до свого головного обов’язку – навчання, стану дисциплінованості і порядку.

     Бесіди і виховні години на моральну тематику проводжу з метою попередження негативних вчинків з боку учнів. Такі бесіди як «Поведінка в громадських місцях (транспорті, магазині, на вулиці, театрі» та інші, виховні години «Поспішай творити добро», «Життя людини – найвища цінність»,

«Шануй батька і матір свою», «Твори добро,бо ти – людина» та інші.

      Засвоєння учнями правил поведінки або їх ставлення до деяких ситуацій перевіряю в ігровій формі, тому для цього проводжу інтелектуальні та рольові ігри «Регата ввічливості», «Турнір лицарів ввічливості» тощо.

       Година спілкування – одна із дієвих форм морального виховання – метою якої є виховання моральних настанов, звичаїв, обрядів, розуміння і засвоєння загальнолюдської моралі, етичних понять, культури взаємин, виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки; виховання свідомого громадянина України, здатного реалізувати свої здібності, знайти відповідне місце в житті, займати в ньому активну громадянську позицію. Для цього проводжу години спілкування на теми: «Розкажи мені про себе», «Світ твоїх захоплень», «Життя – це мить, зумій його прожити».

        Мої учні бали активну участь в проведенні годин спілкування: «Знати і виконувати правила учнів – наш обов’язок», «Мій  любий край – моя Хмельниччина», «Істина доброчинності», «Що ми цінуємо в людині», «Порядності і честі треба вчитися з дитинства».

       Лекцію використовую тоді, коли запрошую в гості людей різних професій – лікаря, психолога, працівника соціальної служби. Під час невимушеної розмови з учнями лектор розглядає та коментує питання, вміло пов’язує їх з інтересами дітей, щоденними життям. Так було проведено лекції для учнів «Знайомимось з собою», «Хочеш мати друга – навчись другом бути», «Особиста гігієна підлітків».

      Особливе місце в системі морального виховання посідають кіно - та

відео лекторії, проведення яких забезпечує послідовний, тривалий і цілеспрямований вплив на учнів, дає можливість сформувати цілісне уявлення з питань моралі.

       Диспут є одним із шляхів формування моральних уявлень, поглядів, переконань. Він навчає самостійно мислити, оцінювати ті чи інші судження, обстоювати свої погляди, аргументувати їх, допомагає виявити настрій вихованців, їхній внутрішній світ, формувати громадську думку колективу, моральних принципів, спільного обговорення складних життєвих ситуацій.

    З учнями проведено диспути, у ході яких виявляється значення певних моральних понять: «Що означає бути законослухняним?», «Про егоїзм і душевну щирість», «Як досягнути успіху в житті», «Культура – повага до людей і до себе», «Чи вважаєш ти себе культурною людиною?», «Щастя… Як ми його розуміємо?»

    Користь диспуту ще й у тому, що учні не тільки змагаються у висловлюваннях своїх поглядів, а й збагачуються новими знаннями в галузі моралі.

     Важливе місце у моральному вихованні посідають класні учнівські збори.

Так, наприклад, з учнями було проведено збори на теми; «Моральні переконання та вчинки в житті кожного», «Мої права і обов’язки», «Яким би я хотів бачити наш клас?».

       Цікавою формою морального виховання є КВК, рольові ігри, тематичні вечори, підготовка до яких спонукає учнів до активної діяльності, сприяє формуванню навичок і звичок правової поведінки. З учнями проведено ряд ділових ігор, наприклад, «Суд над лінню», «Турнір ввічливості», «Зустріч на вищому рівні».

      Таким чином, різноманітні форми позакласної виховної роботи позитивно впливають на формування моральної свідомості і правомірної поведінки учнів за умов, коли до їх підготовки і проведення максимально залучаються самі учні, коли вони бачать результати своєї діяльності.     

     У моральному розвитку особистості важливою є взаємодія виховних впливів родини і школи.

     Велике значення має робота з батьками. Насамперед, це батьківські збори, які проводяться у різних формах: батьківські всеобучі, тематичні консультації і анкетування. Сюди запрошуються вчителі – предметники, обговорюються проблемні ситуації. Регулярно підтримується зв'язок з батьками у телефонному режимі. 

Теми зборів  актуальні, хвилюють батьків, тому збори проходять жваво і завжди з користю. Про недоліки дитини повідомляється лише в індивідуальній бесіді, починаючи з позитивних моментів у навчанні дитини, поступово переходячи до того, на що батькам слід звернути особливу увагу. Сполучною ланкою між школою і батьками є батьківський комітет, який допомагає в організації дозвілля дітей, в ремонті класної кімнати, бере участь у всіх організаційних питаннях.

Хоча я і не маю багаторічного досвіду роботи як класний керівник, проте іду в ногу з часом. Сподіваюсь, що учням цікаво на виховних заходах, і вони принесуть бажаний результат мені, як вчителю, батькам і суспільству в цілому. Моя робота сьогодні спрямована на особу, яка володіє арсеналом норм гідної моральної поведінки, культурою спілкування, етичними нормами співжиття. Педагогіка співробітництва, яка застосована в моїй навчально-виховній діяльності, є тим сприятливим середовищем, в якому  здатна сформуватися особистість громадянина, що володіє високим рівнем компетенцій, і готова до успішного самовираження в сучасному світі.

        Я сподіваюся, що мої вихованці наблизяться до своїх заповітних мрій, а для мене особисто це теж безцінний досвід і можливість самореалізуватися. 
   Закінчити свій опис досвіду  хочу словами Л.М.Толстого, який стверджував: «Виховання дітей є лише самовдосконаленням  вихователів».