8 клас Мистецтво НУШ. Романське мистецтво

 РОМАНСЬКИЙ ЖИВОПИС

Основу живопису романського стилю складає настінний розпис

Основу виконаний, як правило, в техніці фрески. Зміст і образне вирішення композиції підпорядковувались архітектурному стилеві споруди або інтер’єру. Фрески в романських храмах сповнені суворої строгості, іноді наївні, але завжди повчальні. Фігури людей представляли плоскими, пропорції тіла часто порушувались. Зрідка художники давали

волю своїй фантазії і населяли стіни храмів зображеннями фантастичних птахів і тварин, запозичених із фольклору. Парадні зали замків прикрашали розписи на історичні або побутові сюжети динамічного характеру.

Теорія мистецтв

Для романського стилю в живописі характерні строго симетричні композиції, чіткий контурний рисунок, площинність зображень, порушення пропорційності фігур, неприродність поз, яскраві кольори та виразність зображень.

8 клас. Мистецтво. Романська архітектура

перевірка знань.

Вітчизняні пам’ятки античної культури.  Візантійський стиль

ТЕМА: Романська архітектура

Романський стиль з'явився у десятому столітті, а в Західній Європі він встановлювався впродовж 11 -12-го сторіччя. Стиль являє собою синтез давньоримського і європейського мистецтва, частково візантійського. Також можуть бути присутні окремі будівельні та архітектурні прийоми римлян.

Виник на території теперішньої Франції. Всю західноєвропейську архітектуру цього періоду відносять до романського стилю. З розвитком феодальних відносин поступово утворювались нові типи укріпленого житла феодалів та культових споруд. Особливого розвитку набули монастирі. 

Романська архітектура визначалась важкими, масивними формами, стриманими скульптурними прикрасами і вузькими вікнами. 

«Важким мовчанням» назвав романську архітектуру великий французький скульптор Огюст Роден. 

Феодали зводили замки на високому неприступному місці. Головна вежа

замку - донжон - з'явилась, як архітектурна споруда до X ст.

8 клас. Мистецтво НУШ. Мистецтво Візантійської імперії

Мистецтво Візантійської імперії, яка до XIII ст. залишалася надзвичайно розвиненою в усіх сферах державою, слугувало своєрідним «золотим мостом» між західною і східною культурами та мало значний вплив на розвиток багатьох країн середньовічної Європи, зокрема Південної і Східної, де утвердилось православ’я.

Живопис Візантії, тісно пов’язаний з архітектурою і обмежений суворими канонами християнської релігії, представлений фресками, мозаїками, іконами та книжковою мініатюрою.

Характерною ознакою візантійського живопису є іконографічний канон — площинність зображень, регламентовані релігійні сюжети і біблійна тематика.

СТИЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ІКОНОПИСУ

Іконопис — вид живопису, релігійного за темами сюжетів, культового за призначенням; мистецтво написання ікон.

У візантійському іконописі були поширені декілька технологій створення ікон: енкаустика, мозаїка, темпера. Зображення святих та подій, описаних у Біблії або церковній історії, виконані на дошці, полотні або металі, мали відповідати чітким правилам, розробленим церквою.

Темперні ікони

Темпера — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною для темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток курячого яйця, соки рослин) або штучні (полімери тощо).

До найкращих здобутків світового мистецтва належать візантійські ікони XI—XII ст., виконані темперою в константинопольських майстернях. На композиції цих ікон вплинули як літературні джерела, так і вже вироблені канони (золоте тло, площинність тощо).

Темперна ікона «Вишгородська Богоматір», більш відома за пізнішою назвою «Володимирська», і нині вражає кожного, хто її бачить. Очі Богородиці сповнені туги й передчуття майбутньої трагедії, що очікує Її Сина. Невідомий митець майстерно передав психологічну напругу, ніжність і душевне тепло, хоча подібні за силою та глибиною почуттів образи були рідкістю в тогочасному мистецтві Візантії.

Вишгородська ікона Божої Матері. XII ст.

8 клас. Мистецтво. Візантійський стиль.

Візантійський стиль.

Розвиток мистецтва Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії до початку доби Відродження. Одним із найважливіших центрів середньовічного мистецтва була Візантія. Традиції античної та східної цивілізацій поєдналися в культурі цієї могутньої держави, столицею якої став Константинополь.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Візантійський стиль зародився в архітектурі й образотворчому мистецтві, виявився також в ілюструванні книг. Балканами він поширився на Русь-Україну, де існував упродовж багатьох століть. Для нього характерні урочистість і шляхетність. Фасади орнаментували цегляною кладкою. Приміщення храмів мали три галереї — нефи. Центральну частину увінчував купол, довкола якого інколи розміщували інші, менші за розмірами. Куполи були переважно цибулеподібної, шоломоподібної, іноді шатрової форм. Інтер'єри вражали розкішшю.

Храм Святої Софії, Константинополь, Айя Софія, Стамбул, Туреччина.

У споруді вперше було застосовано хрестово-купольний тип будування (тобто вона має у плані хрест). Собор щедро прикрашено мозаїками, фресками, іконами. Інтер'єр оздоблений мармуром різних кольорів. Візантійські митці створили неповторну гармонію барв, що ніби мерехтять під променями світла з вузьких арочних вікон.

8 клас. Мистецтво. Пам’ятки мистецтва Скіфії.

 Перевірка набути знань:

Античне мистецтво. Мистецтво стародавнього Риму.

Тема: Пам’ятки мистецтва  Скіфії.

Мистецтво 8 клас Культура мистецтва Північного Причорномор’я та Скіфії

8 клас. Мистецтво. ПАМ'ЯТКИ МИСТЕЦТВА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

ПЛАН

1. Архітектура Причорномор'я

2.Твори монументального живопису 

3.Скульптура

4.Декоративне мистецтво 

5. Ювелірне мистецтво

6. Музика і театр

8 клас. Мистецтво НУШ. АНТИЧНА КУЛЬТУРА (3 частина)

 АНТИЧНИЙ ТЕАТР

 У давньогрецькому суспільстві театр вважали справою державної ваги, усвідомлюючи величезну силу його впливу на розум і душу людини.

Розквіт античного театру припадає на V ст. до н. е. Саме в той час творили видатні поети-драматурги — Есхіл, Софокл та Евріпід. Персонажі їхніх трагедій, написаних на основі давньогрецьких міфів, — Едіп, Антигона, Прометей — стали вічними образами світового сценічного мистецтва. До наших днів дійшли також комедії Арістофана.

Перша будівля театру — театр Діоніса — з’явилася наприкінці VI ст. до н. е. в Афінах. Афінський театр міг умістити до 30 тисяч глядачів. У добу античності театри мала більшість великих міст.

Схема давньогрецького театру

МОДА АНТИЧНОСТІ

Визначальною рисою античної моди було те, що одяг не кроїли і не зшивали: тканину призбирували вертикальними складками, вигідно підкреслюючи природні лінії тіла, і скріплювали застібками. Найбільшого поширення набув хітон — подібний на сорочку одяг, скріплений на плечах і підв’язаний поясом. Короткі хітони носили простолюдини, воїни і молодь, а довгі — жінки, люди похилого віку й аристократи. Тканини виготовляли з овечої шерсті та льону і прикрашали вишивкою, каймою. Важливе значення мав колір: у біле вдягалася лише аристократія, а серед інших прошарків населення були популярними зелений, сірий та коричневий кольори. Поверх хітона аристократи носили фарос — плащ із дорогого єгипетського полотна красивого пурпурового кольору. Сандалії з переплетених ремінців на шкіряній підошві взували для виходу на вулицю, а вдома і багаті, і бідні ходили босі.

Гермес у петасі. Фрагмент вазопису. 480-470 рр. до н. е.

Коринфські піксиди з рум’янами та білилами. V ст. до н. е.

В епоху класики з’явився новий вид верхнього одягу — хламіс, який використовували для верхової їзди та під час подорожей. У негоду і для захисту від сонця до такого плаща надягали капелюх із повсті, шкіри або соломи — петас.

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Важливе місце в житті еллінів займала музика. Вона звучала під час весіль, війн, похоронів, була невід’ємною частиною релігійних свят і театральних вистав. У ті часи існували спеціальні колегії (об’єднання) співаків, музикантів, танцюристів. Поширеними музичними інструментами були щипкові: ліра та її різновиди — формінга, кіфара; духові: авлос, флейта Пана; ударні: тимпан, кимвал. До наших днів давньогрецька музика дійшла лише у вигляді невеликих фрагментів нотних записів, виконаних грецькими і фінікійськими літерами. Це — музика до пісні з драми «Орест» Евріпіда і два гімни, присвячені Аполлону (138 і 128 рр. до н. е.).

Вазописець Брігос. «Гравець на авлосі». Фрагмент розпису кіліка. Бл. 490 р. до н. е.

Вазописець Пелей. «Муза Терпсихора грає на арфі». Фрагмент розпису амфори. Бл. 450-420 рр. до н. е.

8 клас. Мистецтво НУШ. АНТИЧНА КУЛЬТУРА (2 частина)

 

Значну частку культурної спадщини античності складає скульптура. Статуї та рельєфи із зображенням богів, героїв і переможців Олімпійських ігор прикрашали храми, палаци, міські майдани. На жаль, чимало високохудожніх творів скульптури Стародавньої Греції були знищені. До нашого часу дійшли переважно мармурові копії, виготовлені римлянами з грецьких оригіналів, однак вони дають нам можливість судити про майстерність не лише давньоримських, але й давньогрецьких скульпторів.

Презентація на тему: Скульптура Класичної Греції

Це куроси — статуї оголених атлетів чи богів та кори — жіночі фігури в одязі. 

Вони вирізняються статикою, симетричністю, скованістю поз: руки витягнуті вздовж тіла, одна нога трохи попереду іншої, лише куточки вуст трохи підняті в усмішці.

Найвищого розквіту грецька скульптура, як і мистецтво загалом, досягла в епоху класики й добу еллінізму. На ці періоди припадає злет творчості видатних майстрів Фідія, Мірона, Поліклета (V ст. до н. е.) та Скопаса, Праксителя, Лісіппа (IV ст. до н. е.). Вони оспівували прекрасне тіло людини як ідеал фізичної та духовної досконалості.

Хрисоелефантинна скульптура — твори античного мистецтва, виконані з пластинок слонової кістки та золота.

Відомими хрисоелефантинними статуями були роботи Фідія: Афіна Парфенос для Парфенона і Зевс для храму в Олімпії.

Фідій. «Зевс Олімпійський». V ст. до н. е. Малюнок-реконструкція (14 метрів)

Афіна Варвакіон — зменшена римська копія Афіни Парфенов. Ill ст. до н. е. Мармур

Фігура богині стояла в головному залі Парфенона і була невимовно прекрасна. Скульптор працював над нею дев’ять років. У висоту статуя сягала близько 12 м. 

Харес. «Колос Родоський». Ill ст. до н. е. Малюнок-реконструкція

 Над статуєю майже дванадцять років трудився учень Лісіппа Харес. 

Ідеалізм та натуралізм шедеврів античної скульптури

Статуя «Дискобол» — перша класична скульптура, що зображує людину в русі.

Мірон. «Дискобол». V ст. до н. е. Римська копія. Мармур

Афродіта Мілоська. II ст. до н. е. Мармур

Агесандр, Афінодор, Полідор. «Лаокоон та його сини». І ст. до н. е. Римська копія. Мармур

ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

У вазописі виділяють чотири основні стилі: геометричний, орієнталізуючий, чорнофігурний та червонофігурний.

Геометричний стиль виник в Афінах у IX ст. до н. е. і являв собою поєднання в розписі геометричних елементів. На вазах такий орнамент зазвичай розташовували смугами й наносили темно-коричневим лаком по жовтому тлу глини.

Для орієнталізуючого стилю, що набув значного поширення в VII ст. до н. е., характерні запозичені з Близького Сходу мотиви із зображеннями грифів, сфінксів і левів, причому будь-який вільний проміжок заповнювався малюнком. Основним центром виготовлення кераміки в цьому стилі був Коринф.

Чорнофігурний стиль — один з основних у декоруванні античних ваз. Чорні фігури та орнаменти чіткими силуетами вирізнялися на природному червоному тлі глини. Для передачі дрібних деталей чорну фарбу зішкрябували до кольору поверхні. Основними центрами цього стилю був спочатку Коринф, потім — Афіни, а особливої популярності він набув близько VI ст. до н. е. (хоча існують зразки, датовані II ст. до н. е.).

Червонофігурний стиль з’явився приблизно в 530 р. до н. е. в Афінах і проіснував до кінця III ст. до н. е. Художники почали зафарбовувати чорним кольором тло, залишаючи фігури в кольорі самого виробу й домальовуючи деталі.

Чорнофігурна амфора «Геракл і Геріон». Бл. 550—540 рр. до н. е.

Червонофігурний вазопис «Юнак із жертовною чашею». Бл. 480 р. до н. е.

8 клас. Мистецтво НУШ. АНТИЧНА КУЛЬТУРА (1 частина)

Фундаторами античної культури були стародавні греки, які називали себе еллінами, а свою країну — Елладою. Спочатку ця назва стосувалася лише материкової Греції, та згодом вона поширилася і на прилеглі архіпелаги й окремі області Малої Азії.

    Гомерівська епоха отримала таку назву тому, що літературним джерелом для її вивчення є поеми «Іліада» та «Одіссея», авторство яких приписують Гомеру (VIII ст. до н. е.).

    Період архаїки відзначається розвитком полісного устрою і колонізацією Середземномор’я та Причорномор’я. Саме в цю добу формуються основи давньогрецької міфології та епосу, зароджується наука й філософія, театр і драматургія, відроджується писемність, з’являється музичний запис та лірична поезія, представлена творчістю Гесіода і Сафо, складаються сприятливі передумови для блискучого розквіту архітектури й образотворчого мистецтва.

    Епоха класики — час високого злету культури, вагомих досягнень у науці, літературі, філософії, мистецтві. У цей період жили й творили видатні філософи Сократ, Платон та Арістотель, «батько історії» Геродот, засновник європейської медицини Гіппократ, талановиті скульптори Фідій, Мірон, Поліклет. Театральне мистецтво було представлене блискучим комедіографом Арістофаном та «безсмертною тріадою» трагіків — Есхілом, Софоклом, Евріпідом.

Архітектурним ансамблем класичної епохи є афінський Акрополь, 

8 клас. Мистецтво. Мистецтво античності. Стародавня Греція.

Перевірка набутих знань

ТЕСТИ:    Тема: Таємниці мистецтва Стародавнього Єгипту.

Тема: Мистецтво античності. Стародавня Греція.

Підручник Мистецтво 8 клас Масол

            -архітектура

            - скульптура

            - театр 

            Презентації: 

Мистецтво античності - колиска європейської цивілізації

Мистецтво античності колиска європейської цівілізації

Мистецтво Стародавньої Греції

Кухар Олександр Миколайович

8 клас. Мистецтво НУШ. СТИЛЬ У МИСТЕЦТВІ

 

Мистецтво — це естетичне пізнання світу в процесі художньої творчості як особливого виду людської діяльності, що відображує дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних ідеалів прекрасного.

• Художня епоха
• Художні напрями

Стиль у мистецтві — це мова мистецтва: сукупність художніх принципів, прийомів і засобів, характерних для мистецтвапевних країн певного історичного періоду, напряму або індивідуальної манери художника.

За способом утілення художнього образу розрізняють 

8 клас Мистецтво. Стильовий синтез: творчість Тараса Шевченка та Миколи Лисенка.

 Перегляньте відео та опрацюйте матеріал в підручнику с.182-193.

Зробити у зошиті творчий конспект про митців."Т.Шевченко та М. Лисинко- фундатори української культури"

Презентація

8 клас. Мистецтво. Контрольна робота за ІІ семестр

 Контрольна робота з Мистецтва 8 клас 

8 клас. Мистецтво. Реалістичний стиль у музичному мистецтві.

 

• Бесіда:

• Що ми вивчали на попередньому уроці? (Реалізм в образотворчому мистецтві).

• Які основні принципи реалізму в живописі ви запам'ятали? (Правдиве відображення дійсності, звернення до повсякденних тем, типовість образів).

• Як ви думаєте, чи можуть ці принципи знайти своє відображення у музиці? Яким чином?

"Музика, як і живопис, може відображати реальне життя, його події, характери людей, їхні емоції. Сьогодні ми дослідимо, як саме це відбувається у реалістичному стилі музичного мистецтва".

Що таке реалізм у музиці?

• Пояснення поняття: Реалізм у музиці – це художній напрям, який прагне до правдивого, об'єктивного і всебічного відображення дійсності, життя людини та суспільства засобами музичної виразності.

• Виникнення у середині ХІХ століття, паралельно з реалізмом в інших видах мистецтва.

• Основна ідея – показати життя "як воно є", без прикрас та ідеалізації.

презентація

8 клас. Мистецтво. Реалістичний стиль у музичному мистецтві.

 Перегляньте відео та опрацюйте матеріал в підручнику.

Презентація.

Реалізм в музиці – конкретизація образу за допомогою слова , сценічної дії. Композитори – реалісти внесли в музику образи, пов’язані з повсякденним життям людини . Внесли історичні події за участю народних мас . Ввели народні пісні в симфонію , оперу. Реалістичне відображення здійснюють через посилення інтонаційної виразності, драматизму ситуацій. Почуття простої людини зіставляють з жорсткими обставинами її оточення, отже, музика набуває загостреної соціальної спрямованості. Про реалізм в музиці, як стиль і творчий метод,

правомірно говорити тоді, коли композитор конкретизує музичні образи за допомогою слова, сценічної дії, тобто використовує синтетичні жанри, зокрема оперу. Композитори - реалісти внесли в музику нове коло образів. пов’язаних як з повсякденним життям людини, так і з великими історичними подіями за участі народних мас. Реалізм — це доба введення народної пісні в музику, але не простого цитування, а піднесення до інтонаційного узагальнення.

Деякі реалістичні властивості творів музичного мистецтва виявляються, починаючи з епохи Відродження. У багатьох композиторів XIX ст. риси реалізму і романтизму переплітаються.

У західноєвропейській культурі найяскравішим виразником музичного реалізму вважають видатного італійського композитора Джузеппе Верді (1813-1901).

8 клас. Мистецтво. Реалістичний стиль в образотворчому мистецтві та мистецтво «втрачених ілюзій»

Перегляньте відео та опрацюйте матеріал в підручнику.

Зробить у зошиті творчий конспект.

Реалізм в образотворчому мистецтві

В образотворчому мистецтві реалізмом у вузькому значенні називають художній напрям, що  виник у середині XIX ст. Його зародження пов’язують із творчістю французького живописця      Г. Курбе, який у 1855 р. відкрив у Парижі свою персональну виставку «Павільйон реалізму»

Реалістичний живопис поширився далеко за межі Франції. У різних країнах він мав різні назви: в Італії — веризм, в Австрії — гейдельберзька школа, в Америці — школа сміттєвого відра.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

8 клас. Мистецтво. Реалістичний стиль.

У середині XIX ст. романтизм поступився місцем реалізму, який часто розглядають як його протилежність, як мистецтво «втрачених ілюзій». Романтики намагалися створити нову, прекрасну реальність, а реалісти — правдиву. Вони відображували життя у справжніх образах, а не у вигаданих, що виникли в уяві митця.

Розвивався реалізм у різних країнах не одночасно і набував різноманітних форм. Нерідко митці починали свій творчий шлях як романтики, а згодом переходили на позиції реалізму. У цей період у мистецтві спостерігають одночасне існування класицистичних, романтичних і реалістичних тенденцій. Усі ці стилі тяжіли до вищих орієнтирів краси, але обирали різні шляхи її досягнення. Своєрідне взаємне переплетення стилів завжди відбувалося в мистецтві й особливо в кожну перехідну добу.

Реалістичний напрям, як і попередні стилі, виявився в різних мистецьких галузях — літературі (романи й повісті Ч. Діккенса, О. Бальзака, М. Гоголя, Л. Толстого), живописі (картини Г. Курбе, І. Рєпіна), музиці (опери Дж. Верді, М. Мусоргського), театрі (М. Щепкін, М. Заньковецька). Реалізм був представлений багатьма національними і авторськими варіантами стилю. Проте всім їм була властива достовірність у відтворенні дійсності. Показовою є поява творів, що містять не лише правдивість, а й сатиру.

Архітектура та скульптура.

Презентація

 

Перевірка знань з теми:

 "Романтизм в образотворчому мистецтві та музиці"