8 клас. Мистецтво НУШ. АНТИЧНА КУЛЬТУРА (1 частина)

Фундаторами античної культури були стародавні греки, які називали себе еллінами, а свою країну — Елладою. Спочатку ця назва стосувалася лише материкової Греції, та згодом вона поширилася і на прилеглі архіпелаги й окремі області Малої Азії.

    Гомерівська епоха отримала таку назву тому, що літературним джерелом для її вивчення є поеми «Іліада» та «Одіссея», авторство яких приписують Гомеру (VIII ст. до н. е.).

    Період архаїки відзначається розвитком полісного устрою і колонізацією Середземномор’я та Причорномор’я. Саме в цю добу формуються основи давньогрецької міфології та епосу, зароджується наука й філософія, театр і драматургія, відроджується писемність, з’являється музичний запис та лірична поезія, представлена творчістю Гесіода і Сафо, складаються сприятливі передумови для блискучого розквіту архітектури й образотворчого мистецтва.

    Епоха класики — час високого злету культури, вагомих досягнень у науці, літературі, філософії, мистецтві. У цей період жили й творили видатні філософи Сократ, Платон та Арістотель, «батько історії» Геродот, засновник європейської медицини Гіппократ, талановиті скульптори Фідій, Мірон, Поліклет. Театральне мистецтво було представлене блискучим комедіографом Арістофаном та «безсмертною тріадою» трагіків — Есхілом, Софоклом, Евріпідом.

Архітектурним ансамблем класичної епохи є афінський Акрополь, 

Епоха еллінізму починається з підкорення грецьких полісів Македонським царством і з великого Східного походу Олександра Македонського. 

Видатними скульпторами доби еллінізму були Пракситель, Скопає та Лісіпп, а найвизначнішим письменником — Менандр.

СТИЛЬ АНТИЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Архітектура, або зодчество — мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини. Архітектурою називають також окремі будівлі та їх ансамблі, площі й проспекти, парки і стадіони, селища й цілі міста.

Засобами художньої виразності архітектури є 

форма (зовнішній вигляд об’єкта), 

композиція (сукупність складових частин, найважливіших елементів), 

пропорції (співвідношення складових частин між собою), 

ритм (чергування композиційних елементів), 

фактура (характер поверхні, використані матеріали), 

колір і декор фасадів та архітектурної форми в цілому.

В епоху архаїки давньогрецькі зодчі розробили строго продуману й логічно обґрунтовану систему співвідношень між частинами споруди, встановили правила художнього оздоблення зовнішньої форми конструкцій, визначили порядок розміщення деталей та їх розміри. Ця система отримала назву архітектурний ордер (від лат. ordo — лад, порядок).

Майстри Стародавньої Греції використовували три ордери — доричний, іонічний і коринфський. Перший з них вирізнявся простими і строгими формами, масивністю та приземкуватістю; для двох інших характерними були стрункість пропорцій і підвищена декоративність.

Усі три ордери, хоча й були створені в різний час і в різних місцях, мають однакові основні елементи: вертикальні колони, увінчані скульптурними прикрасами — капітелями, на які спирається горизонтальний пояс — антаблемент. Антаблемент розділений на різні за шириною смуги: архітрав, прикрашений барельєфами фриз та карниз. Із торця споруди дах закриває трикутна площина — фронтон.

Належність будівлі до того чи іншого архітектурного ордера визначають за капітелями. У добу античності лаконічний, монументальний доричний ордер асоціювали з мужністю і вважали його «чоловічим», а витончений, вишукано оздоблений іонічний — «жіночим». Коринфський ордер, що був пізнішою модифікацією іонічного та відрізнявся від нього лише розкішним декором верхньої частини колони, називали «дівочим».

Шедеври давньогрецької архітектури

Архітектура Стародавнього Риму

Колізей. І ст. Рим

Гігантська споруда у формі чаші вміщувала понад 50 тисяч глядачів, які приходили дивитися на бої гладіаторів та циркові вистави. У центрі амфітеатру розміщувалась забезпечена складною системою підземних технічних приміщень арена у вигляді еліпса. Арену оточувала триярусна аркада, що складалася з 240 арок. Кожна арка була обрамлена напівколонами (в першому ярусі — доричними), які виконували роль декорації, щоб приховати товщину стіни.

                                                Тріумфальна арка Тита. I ст. Рим

                                                      Колона Траяна. II ст. Рим

Центрами політичного, суспільного і культурного життя в давньоримських містах були форуми (буквально — ринкова площа). Традицію будівництва форумів кожним новим імператором (форум Августа, форум Траяна) започаткував Юлій Цезар. Важливим елементом цієї частини міста були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї, видатних полководців та імператорів — тріумфальні арки й колони. Серед них — знамениті на весь світ Тріумфальна арка Тита і колона Траяна в Римі.

Культові будівлі Стародавнього Риму, на відміну від грецьких, були прикрашені колонадами тільки з фронтальної сторони. Давньоримські зодчі запозичили в інших народів, удосконалили й широко використовували арочні конструкції, склепіння і куполи. Часто будували круглі в плані храми — ротонди (від лат. rotundus — круглий).

Найвищим утіленням архітектурної та інженерної думки в Римській імперії став Пантеон — храм усіх богів, побудований в II ст. н. е., ймовірно, Аполлодором Дамаським.

Вхід у будівлю прикрашений відкритою галереєю — портиком. Храм являє собою ротонду, увінчану бетонним куполом діаметром понад 40 метрів. У центрі купола, який вважали символом неба, був отвір. Крізь цей отвір мав проходити стовп світла, що уособлював верховного бога Юпітера.

 Водогони споруджували як підземні, так і надземні. У надземних водопроводах — акведуках — керамічні труби клали на високу аркаду. Для брудної води будували підземні канали.

Давньоримський акведук у м. Сеговія. І ст. Іспанія