• Яким жанрам кіно ти надаєш перевагу? Поясни, чому.
Продовжимо подорож Країною дитячого кіно.
Ти вже знаєш, що фільм створює потужна команда фахівців: режисер, сценарист, кінооператор, художник-постановник, звукооператор, композитор, хореограф, дизайнери об’єктів і сцен, декоратори, гримери, костюмери та ін.
Об’єднайтесь у пари. Обговоріть, у чому полягає робота кожного фахівця, який бере участь у створенні фільму.
Переглянь відео
Уривок із фільму «Казка старого мельника» (реж. О. Ітигілов, 2020).
Побутовий жанр об’єднує твори живопису, графіки, скульптури (переважно невеликих розмірів), декоративно-ужиткового мистецтва, фотомистецтва.
Головний герой сюжетів
цих творів — людина.
Тематика композицій надзвичайно
різноманітна: праця, свято, відпочинок, дозвілля, сцени
родинного життя, що розгортаються на тлі пейзажу або в
інтер’єрі.
Своєрідність побутового жанру полягає в тому, що композиція твору може бути як однофігурною, так і багатофігурною. Особливу увагу митець/мисткиня приділяє побудові своєї роботи, що залежить від творчого задуму: як саме
буде представлено глядачам обраний сюжет, до чого чи до
кого привернено увагу, які засоби виразності необхідні для
втілення ідеї.
Для створення мальовничих осінніх пейзажів живописці використовують різні художні техніки. Основні поняття, що стосуються живопису. Прийоми та способи зображення, які дозволяють митцям найкраще виявити художньо-виражальні можливості тих чи інших фарб, називають художньою технікою.
Морський пейзаж, або марина (іт. marina, лат. ma rinus — морський) — один із видів пейзажу, головним об’єктом зображення якого є море. Гірські пейзажі оспівують краєвиди гір та гірських річок. У сільському пейзажі зображують сільське життя, природу сільської місцевості. У міському пейзажі змальовують місто: вулиці, бульвари, проспекти, будівлі, площі, набережні тощо. Архітектурний пейзаж схожий на міський, але в ньому перевагу надають пам’яткам архітектури.
Цікавим різновидом є парковий пейзаж, що зображує простір, створений людьми для відпочинку: дерева, малі архітектурні форми тощо. В індустріальному пейзажі змальовують заводи й фабрики, електростанції, шахти, мости. Своєрідним є ліричний пейзаж, у якому митці передають не тільки побачене, а й пережите, свій настрій та емоції. В історичному пейзажі відображають історичні події разом з архітектурними та скульптурними пам’ятками, що пов’язані з цими подіями.
Героїчний пейзаж змальовує природу величною та недоступною для людини: високі скелясті гори, могутні дерева, безмежна гладінь води і на цьому тлі — міфічні герої та боги.
Творча робота: Створення графічної пейзажної роботи «Осінь» за зразком або за власним задумом.
Анімалістичний жанр (лат. animal —
тварина) — жанр образотворчого
мистецтва, присвячений зображенню тварин. Художників, які працюють у цьому жанрі в живописі,
скульптурі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві, фотографії називають анімалістами.
Творча робота: Створення із пластиліну об'ємної фігурки або рельєфного
зображення тварини.
Ви вже знаєте, що анімалістичний жанр розвиває спостережливість і любов до природи. Для виразного зображення митці та мисткині досконало вивчають будову та пропорції тіла тварин, спостерігають за їхньою поведінкою, виконують замальовки з натури. Проте в різних видах мистецтва простежуються певні особливості анімалістичного жанру.
Ви вже знаєте, що анімалістичний
жанр розвиває спостережливість і
любов до природи. Для виразного
зображення митці та мисткині досконало вивчають будову та пропорції тіла тварин, спостерігають за
їхньою поведінкою, виконують замальовки з натури. Проте в різних
видах мистецтва простежуються
певні особливості анімалістичного
жанру.
Графіка. Стримана графіка передає образи тварин у лініях,
плямах, штрихах. Переважно ці
зображення монохромні, але бувають і в кольорі.
Живопис. Анімалісти-живописці
широко використовують усі властиві малярству засоби та прийоми,
які допомагають створити на полотні певний образ і настрій. Залежно від задуму, вони передають
пропорційну будову тіла тварини,
зображують тварин у стані спокою
чи в динаміці, звертають особливу
увагу на колір та відтінки кольорів,
продумують композиції творів.
Книжкова ілюстрація — особливий
вид графіки. В ілюстраціях до казок
та віршів художники й художниці
іноді зображують тварин в одязі,
наділяють їх притаманними людям
рисами, поведінкою, настроєм.
Творча робота: Створення сюжетної графічної композиції «Песик на прогулянці» з
передачею настрою тварини. Техніка виконання — кольорові олівці.
Вирушаймо в столицю Японії Токіо, аби дізнатися, як створюють аніме.
Сьогодні аніме — це багатомільярдна індустрія з відеоіграми, іграшками, кафе-колабораціями. В Японії налічують близько 200 аніме-студій.
Як створюють аніме? Продюсери обирають студію, де разом із режисерами, сценаристами обговорюють зміст фільму та особливості творчого процесу.
Над фільмом працює велика кількість художників-мультиплікаторів, які створюють зображення ключових фаз руху анімаційного героя на експозиційному аркуші. Спочатку фільм малюють у 2D-форматі: одна секунда анімації — від двох до 24-х зображень. У середньому для фільму потрібно створити близько 3000 зображень. Кожен епізод починається з розкадрування схематичного малюнка з послідовністю кадрів, у яких передається сюжет. Частина художників займається персонажами, інша — створює тло (часто — з використанням фотографії).
Toei Animation — аніме-студія, заснована 1956 року. Тут створюють багато аніме для телебачення, кінотеатрів і реклами. У музеї студії є гігантський сенсорний дисплей, на якому можна переглянути мініатюри кожного створеного аніме.
Toei Animation — аніме-студія
У музеї аніме-студії
Художник-мультиплікатор за роботою
Які ж вони — герої аніме? Що їм притаманно? Найхарактерніше — це очі: великі й виразні; позитивні, веселі, блискучі або похмурі й відчужені. Волосся героїв аніме спадає пасмами, має цікаву форму та колір.
Поради від майстра: щоб намалювати героя аніме, дотримуйся певної послідовності.
1. Зобрази контур голови — овал. Проведи посередині допоміжні вертикальну та горизонтальну лінії, щоб вони перетиналися.
2. Намалюй очі під горизонтальною лінією: вони мають бути великі — 1/4—1/5 висоти обличчя. Зобрази спочатку повіки, потім — півкола, а всередині — чорні зіниці. Зафарбуй навколо зіниць райдужну оболонку, залишивши трохи білого простору — це відблиски. Намалюй брови виразними дугами.
3. Зобрази на вертикальній лінії ніс та рот (приблизно посередині між носом та підборіддям).
4. Домалюй вуха. Верхні краї вух мають бути на одному рівні з горизонтальною межею посередині обличчя, а нижні краї — на рівні нижнього краю носа.
5. Намалюй волосся, самостійно обравши його довжину та форму зачіски.
Чи відомо тобі, що лялькові театри різних країн мають власних улюблених театральних персонажів? Наприклад, в Італії улюбленим персонажем дітей є Пульчинелла (півник); французькі діти в захопленні від дерев’яного Полішинеля; у Великій Британії популярний непереможний Панч, який бореться з придворними, поліціянтами, офіцерами й катами і завжди перемагає. Улюбленець німецького народу — бешкетник Каспер. У Бельгії улюблений персонаж — лялька Вольтьє, у Голландії — Пікельґерінґ, у Чехії — Кашпарек, у Польщі — Копельняк.
За способом керування ляльками їх поділяють на три групи.
У театрі горішніх ляльок (рукавичних) актори керують ляльками знизу і приховані від глядачів ширмою. У театрі нижніх ляльок (маріонеток) актори керують ляльками згори за допомогою ниток, тростин чи дротів; такі актори приховані завісою. В театрі серединних ляльок персонаж або його окремі частини є елементами костюма актора/акторки (театри тіней, ростові ляльки).
Художника, який створює театральні декорації, називаютьдекоратором.
Театр (у перекладі з грецьк. — «місце видовищ») — вид видовищного мистецтва.
Театр виник дуже давно. Зараз існують різні театри — театри опери та балету, драматичні, комедійні, лялькові, музичної комедії, юного глядача… А в епоху Давньої Греції існував лише один вид театру, витоком якого було народне святкування на честь бога родючості Діоніса.
Як же виглядав той давній театр?
На відкритому майданчику грає всього двоє-троє акторів. Але на очах у публіки вони втілюють різноманітних персонажів театрального дійства. Для цього художники старовинного театру готували дуже виразні маски з глини, завдяки яким актор перетворювався на певного героя — доброго або злого, веселого або сумного, молодого або похилого віку.
Створення костюмів та масок — це робота художника в театрі з найдавніших часів.
Діяльність сучасного театрального художника більш різноманітна — створення театрального макета декорацій, самих декорацій, робота з гримом, створення костюмів, зачісок, добирання реквізиту. Усе це необхідне для сучасної вистави і є театрально-декораційним мистецтвом.
Театрально-декораційне мистецтво — сукупність видів та засобів мистецтва (малярства, скульптури, архітектури, декорацій, костюмів, освітлення, сценічної техніки та ін.), що допомагають створювати зоровий образ вистави, розкривати її зміст, виражати та посилювати емоційний вплив на глядача.
Часто у театрі можна почути таке словосполучення — «сценічний простір». Що ж таке сценічний простір і якими є його складові? Його основними складовими є завіса та декорації (задник, куліси та ін.).
Що перше бачать глядачі у залі театру? Звісно завісу. Дивлячись на неї, можна зрозуміти, про що йтиметься у виставі, але іноді й ні. Завіса нібито захищає сцену та весь сценічний простір, зберігаючи таємницю майбутнього дійства.
Але щойно пролунає останній дзвоник і в залі згасне світло, відсувається завіса, запрошуючи нас до чарівного світу вистави.
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
