Мета: виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та дійсності, розвиток мистецьких художніх інтересів, естетичних потреб; формування системи мистецької грамотності, яка відображає видову, жанрову, стильову специфіку і взаємодію мистецтв; розвиток умінь сприймання, інтерпретації та оцінювання творів мистецтва й художніх явищ; стимулювання здатності учнів до художньо-творчого самовираження в мистецькій діяльності, до здійснення мистецької комунікації; розвиток художніх мистецьких здібностей, креативного мислення, творчого потенціалу; формування потреби в естетизації середовища та готовності до участі в соціокультурному житті.
Перегляньте відеоролик «Дерев’яні скульптури України»
Як створити відчуття сонячного променя, що тремтить на листі, або передати невловиму зміну настрою за допомогою музичного акорду чи подиху вітру? На межі ХІХ та ХХ століть українські митці віднайшли власний, унікальний спосіб бачення світу, переплітаючи західноєвропейський імпресіонізм із глибоким національним колоритом та емоційністю.
Завдяки цьому уроку ви зможете:
Аналізувати ключові особливості та витоки українського імпресіонізму в живописі, скульптурі та музиці.
Порівнювати художні підходи видатних українських живописців, таких як Олександр Мурашко, Іван Труш, Микола Бурачек та Олена Кульчицька.
Розрізняти специфіку імпресіоністичної пластики в скульптурі та колорит нових ладогармонійних засобів у музичних творах Миколи Лисенка та Василя Барвінського.
Мистецтво Візантійської імперії, яка до XIII ст. залишалася надзвичайно розвиненою в усіх сферах державою, слугувало своєрідним «золотим мостом» між західною і східною культурами та мало значний вплив на розвиток багатьох країн середньовічної Європи, зокрема Південної і Східної, де утвердилось православ’я.
Живопис Візантії, тісно пов’язаний з архітектурою і обмежений суворими канонами християнської релігії, представлений фресками, мозаїками, іконами та книжковою мініатюрою.
Характерною ознакою візантійського живопису є іконографічний канон — площинність зображень, регламентовані релігійні сюжети і біблійна тематика.
СТИЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ІКОНОПИСУ
Іконопис — вид живопису, релігійного за темами сюжетів, культового за призначенням; мистецтво написання ікон.
У візантійському іконописі були поширені декілька технологій створення ікон: енкаустика, мозаїка, темпера. Зображення святих та подій, описаних у Біблії або церковній історії, виконані на дошці, полотні або металі, мали відповідати чітким правилам, розробленим церквою.
Темперні ікони
Темпера — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною для темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток курячого яйця, соки рослин) або штучні (полімери тощо).
До найкращих здобутків світового мистецтва належать візантійські ікони XI—XII ст., виконані темперою в константинопольських майстернях. На композиції цих ікон вплинули як літературні джерела, так і вже вироблені канони (золоте тло, площинність тощо).
Темперна ікона «Вишгородська Богоматір», більш відома за пізнішою назвою «Володимирська», і нині вражає кожного, хто її бачить. Очі Богородиці сповнені туги й передчуття майбутньої трагедії, що очікує Її Сина. Невідомий митець майстерно передав психологічну напругу, ніжність і душевне тепло, хоча подібні за силою та глибиною почуттів образи були рідкістю в тогочасному мистецтві Візантії.
Тема: Декор «Моя фантазія». Вибір теми та виду виробу. Основи технології ліплення. Ознайомлення з матеріалами та інструментами. ІБЖД. Моделі-аналоги. Використання біоформ у створенні виробів. Проєктування форми. Створення ескізу.
Об'єкт проєктної діяльності: декоративний виріб із пластичних матеріалів (підвіска, магніт, декоративна тарілочка, панно, фігурка тварини, квітка тощо).
Основна технологія: технологія ліплення.
Урок 1. Від творчого задуму до вибору виробу Тема: Декор «Моя фантазія». Вибір теми та виду виробу. Основи технології ліплення. Ознайомлення з матеріалами та інструментами. Інструктаж із безпеки життєдіяльності.
Хід уроку
Організаційний момент
Привітання. Перевірка присутності учнів, готовності робочих місць, наявності необхідних матеріалів.
Мотивація навчальної діяльності
Слово вчительки.
Світ навколо нас сповнений дивовижних форм, кольорів і візерунків. Природа створює справжні шедеври: витончені квіти, незвичайні мушлі, різноманітне листя, метеликів та птахів. Людина може надихатися цими формами й створювати власні декоративні вироби.
«Ізонитка — як вид декоративно-ужиткового мистецтва»
Діти, сьогодні ми познайомимося з незвичайною технікою, у якій звичайні нитки перетворюються на красиві орнаменти та картини. Ця техніка називається ізонитка.
🌟 Що таке ізонитка?
Ізонитка — це техніка створення зображень за допомогою ниток, які закріплюють на картоні або іншій основі через спеціально зроблені отвори.
Ізонитку ще називають нитяною графікою або ниткографією.
На перший погляд здається, що створити такий малюнок дуже складно. Але насправді секрет полягає у правильному розташуванні отворів та послідовному проведенні нитки.
🧶 Що потрібно для роботи?
Для створення виробу в техніці ізонитки нам знадобляться:
Історія розвитку національних етнічних костюмів сягає глибини віків з мистецтва, ще за часів Давньої Греції, створення костюма, гриму, аксесуарів відносили теж до мистецтва. Наприклад, особливістю давньогрецького костюма стало: пропорційність, доцільність і симетричність тощо. Про існування костюмів давніх цивілізацій можна дізнатись із зображень на фресках, амфорах тощо.
