Класицизм уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., найбільшого розквіту досяг у XVII ст. у Франції й у деяких країнах зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Зародження цього стилю ґрунтувалося на ідеї повернення до античних архітектурних форм і ордерів, а його фундаторами стали дослідники, які вважали античну культуру вершиною досконалості, взірцем абсолютної і вічної краси.
Класицизм (буквально — зразковий) — стиль у мистецтві XVII — початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва античності та в дотриманні системи строгих правил відтворення дійсності.
Представники класицизму прагнули втілити уявлення про доцільну закономірність світобудови, про гармонійний устрій природи і суспільства, піднесені героїчні та моральні ідеали, підпорядкування особистих інтересів інтересам громади. Художнім формам цього стилю притаманні строгість і чіткість, логічність і ясність, гармонійність та врівноваженість.
Визначальні риси класицизму:
- раціоналізм, який виражався у прагненні будувати художні твори на засадах доцільності, наслідувати зразки античного мистецтва;
- нормативність, що допомагала встановлювати непорушні правила і закони;
- дотримання канонічних правил написання творів (пропорційність усіх частин, стрункість композиції);
- ясність та чистота художньої мови;
- аристократизм, що орієнтувався на вимоги та смаки вищої суспільної верстви;
- встановлення ієрархії жанрів.
АРХІТЕКТУРА
Одним із засновників архітектурного класицизму вважають венеціанського майстра Андреа Палладіо, а зразком заміської споруди цього стилю — збудовану ним віллу Ротонда (північ Італії, середина XVI ст.). Зараз будівля входить до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Згодом на честь архітектора палладіанством було названо архітектурний напрямок XVII—XVIII ст., який наслідував принципи італійського зодчого.
