Барокова музика
Музичне мистецтво бароко
У добу бароко поряд з іншими видами мистецтва бурхливо розвивалася музика. У музичному мисленні відбувся знаменний перелом: поліфонічне багатоголосся змінилося гомофонно-гармонічним складом, що зумовило розквіт мистецтва імпровізації, вершинами якого зазвичай вважають творчість Й. С. Баха і Ґ. Ф. Генделя.
Зміни торкнулися й уявлень про церковну музику, за допомогою якої композитори прагнули розкрити складність душевних переживань людини. З’явилися твори, написані на релігійні тексти, але не призначені для обов’язкового виконання в церкві: кантата й ораторія.
Зросло значення світської музики: вона звучала при дворі, в салонах аристократів, у громадських театрах.
Основним музичним інструментом доби бароко в духовній та камерній світській музиці став орган.
Значного поширення також набули клавесин, лютня, барокова гітара, колісна ліра, віола, барокова скрипка, віолончель, контрабас, а також дерев’яні духові
інструменти: флейта, кларнет, гобой, фагот.
Теорія мистецтв
