У кожному святі — чи то із церковного календаря, чи то державного — є своя неповторна родзинка, властива лише цьому святу. Так, на Пасху прийнято пекти паски, фарбувати яйця, на Новий Рік - вбирати ялинку, а от невід’ємною традицією святкування Різдва Христова є різдвяний Ангел.
Ангели бували великими та маленькими. Ляльки робили досить просто: вирізували із деревини, заготовки розфарбовували й одягали в одяг з білих клаптиків тканини.
В епоху Відродження композитори створювали як церковну, так і світську музику. На території Нідерландів, а також сучасних Бельгії, Італії, Франції, Німеччини, Австрії виникла відома нідерландська поліфонічна школа. Це був неперевершений злет у розвитку ренесансної музичної культури, кульмінація якого пов'язана з творчістю Орландо Лассо. Якщо композиторський стиль італійця Дж. Палестріни порівнюють із живописом Рафаеля, то могутню індивідуальність фламандця О. Лассо — з такими титанами Відродження, як Шекспір, Мікеланджело, Рубенс.
Спів Орландо ді Лассо "Луна"
У стародавні часи композитори часто створювали поліфонічну музику на одні й ті самі мелодії та тексти. Проте сприймали їх по-різному: наспіви змінювали завдяки прийому колорування. Кожний композитор до відомих мотивів додавав власні інтонації, по-своєму її прикрашав.
Колорування (від нім. «розфарбовувати») — прикрашування вокальної партії віртуозними пасажами, трелями, руладами тощо.
Нині, коли музика лунає скрізь — у залах філармоній і на сценах концертних залів, на радіо та телебаченні, а в Інтернеті можна знайти записи багатьох творів, навіть важко уявити, що колись народи Європи обходилися без звичних для нас форм концертного життя. Тож як виникли перші публічні концерти? У добу Відродження церковні органісти виконували світські твори після меси. Так почали розвиватися інструментальні жанри, зокрема прелюдії, токати, фантазії.
При дворах аристократів створювали невеликі інструментальні ансамблі (капели), що супроводжували парадні ритуали та церемонії. У домашньому музикуванні грали переважно на лютні (див. додаток 6) та різновидах віоли (у Німеччині — фідель). М'яке звучання лютні сприяло її широкому використанню як сольного, ансамблевого та акомпанувального інструмента. З'явилися численні збірники мініатюр (табулатури), до яких входили пісенно-танцювальні жанри для лютні.
Уважно опрацюй матеріал уроку, що доступний у підручнику с.96-107.
Епоха постмодернізму в мистецтві
Вступ
Постмодернізм — це мистецький рух і культурна епоха, що виникла у середині 20 століття і продовжується донині. Він відзначається багатоманітністю стилів, відмовою від традиційних форм і методів, а також критичним ставленням до культури та суспільних норм.
Історичний контекст
Постмодернізм виник після Другої світової війни як реакція на модернізм і його ідеали прогресу, раціональності та об'єктивності. Художники постмодерну почали експериментувати з формами, змістом і техніками, відмовляючись від строгих правил, встановлених модернізмом.
Основні риси постмодернізму
Еклектизм: Використання різних стилів і технік у одному творі мистецтва.
Іронія та гра: Часто використовуються іронія, пародія та гра з очікуваннями глядача.
Відмова від єдності та тотальності: Відсутність прагнення до створення єдиної гармонійної картини світу.
Інтертекстуальність: Часте посилання на інші твори мистецтва та культури.
Децентралізація суб'єкта: Відмова від ідеї єдиного, цілісного суб'єкта в користь множинності та фрагментації ідентичності.
Відомі представники
Енді Воргол: Один із найвідоміших постмодерністів, засновник поп-арту. Його роботи часто звертаються до масової культури та споживацького суспільства.
Жан-Мішель Баскія: Його твори відзначаються використанням графіті та вуличного мистецтва, а також соціальної критики.
Кіт Гарінг: Відомий своїми енергійними малюнками та графіті, які часто містять соціальні та політичні коментарі.
Вплив і значення
Постмодернізм суттєво вплинув на розвиток сучасного мистецтва, відкриваючи нові можливості для творчості та експериментів. Він дозволив художникам вільніше висловлювати свої ідеї та емоції, використовуючи широкий спектр медіа та стилів.
Висновок
Постмодернізм — це багатогранний і складний рух, який продовжує впливати на сучасне мистецтво. Він відзначається своєю відкритістю до різних форм вираження та критичним ставленням до традицій і норм.
Руки. Руки кого? А що роблять ці руки? - « Руки в молитві». Це руки старої людини чи молодої? Про цю картину існує красива притча. ПРИТЧА.
Під впливом художніх досягнень Італії Ренесанс поступово поширився у Франції, Нідерландах, Німеччині, Англії, Іспанії та інших європейських країнах. Так зване Північне Відродження припадає на кінець XV — початок XVI ст.
Північне Відродження — доба розквіту фламандсько-голландського і німецького живопису. У Нідерландах — це передусім Ян ван Ейк, у пізнішому періоді — Босх і Брейгель, а в Німеччині — Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн, Маттіас Грюневальд та ін.
Сьогодні ми будемо говорити про людей, котрі в 15 -16 ст. внесли свій внесок у мистецтво Північного Відродження.
1. Альбехт Дюрер – це один з них
Німецький митець Альбрехт Дюрер, як і титани італійського Відродження, був не тільки блискучим художником і гравером. Він також займався архітектурою, скульптурою, музикою, словесністю, математикою, теорією мистецтва. Як рисувальник він із захопленням робив замальовки частин тіла, досліджуючи таким чином характерні типи людей.
Під впливом художніх досягнень Італії Ренесанс
поступово поширився у Франції, Нідерландах, Німеччині, Англії, Іспанії та інших
європейських країнах. Так зване Північне Відродження припадає на кінець XV —
початок XVI ст.
Якщо в Італії Ренесанс мав на меті відродження
традицій античної культури, то в інших країнах пам'ятки античної епохи
практично не збереглися. Під впливом італійського мистецтва самобутні готичні
традиції розвивалися у бік «мирського». У живописі підвищився інтерес до
індивідуальності людини, її оточення, інтер'єру, натюрморту, пейзажу в дусі
реалізму.
Архітектура в Нідерландах, як і в решті країн
Північного Відродження, у XV ст. зберігала готичний вигляд, однак із
запозиченням з Італії ордерів. У такому сплаві готичних і ренесансних форм
будували ратуші, приміщення цехів та гільдій, міські будинки з вузькими
фасадами і високими фронтонами. Зазвичай матеріали комбінували, зокрема цеглу і
камінь, — це додавало архітектурі мальовничого характеру.
Інтер'єри Ренесансу вражають монументальністю,
багатством декору, вишуканістю гобеленів, мармурових сходів, дорогих меблів з
мереживним різьбленням. Для інтер'єрів цієї доби характерні інкрустація
коштовним камінням, позолота і розпис на стінах і стелі, картини й скульптури.
Так історично склалося, що на території України
найбільше пам'яток епохи Ренесансу розташовано на заході нашої країни. Елементи
стилю пізнього Відродження помітні в архітектурі замку в с. Підгірці (нині
Львівська обл.), у світських спорудах Львова: міській ратуші, триповерховому
будинку заможного купця К. Корнякта, каплиць Боїмів і Кампіанів, в ансамблі
Львівського братства, до якого увійшли Успенська церква з каплицею Трьох
Святителів і вежа. Для розбудови міст, створення такої архітектури запрошували
італійських і німецьких майстрів.
Розкажи, які фільми найчастіше переглядає разом твоя сім’я. А яке кіно найбільше подобається особисто тобі?
Кіномистецтво.
Творчість Ю. Ковальова.
Приємно, що кілька років тому в кінопрокат вийшов цікавий пригодницький фільм-фентезі для дітей «Сторожова застава», створений на українській студії «Кінороб». Завітаймо в гості до творців цього фільму.
Кінострічку зняв режисер Юрій Ковальов за мотивами твору Володимира Рутківського «Сторожова застава». Спеціально для зйомок було побудовано фортецю часів Стародавньої Русі.