Блог вчителя мистецтва та образотворчого мистецтва Окунєвич Тетяни Петрівни: Сценарій літературно-музична вітальня: " Болить і досі всім Афганістан"

Сценарій літературно-музична вітальня:

" Болить і досі всім Афганістан"

Мета заходу: розширити знання учнів про історичні події афганської війни, формувати історичну пам’ять учнів, зміцнювати почуття патріотизму; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії; розповісти про місцевих воїнів-афганців, що служили в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим.

Оформлення: на сцені напис: « Ми пам’ятаємо! », вірші літературно-мистецької студії «Доля» Д. Воронюк,

Музичне оформлення: презентація «Болить і досі всім Афганістан»; пісня «Кленова балада» О. Білозір; відео:«Афганістан 1979-1989рр.», відеоролики на пісні про афганську війну: « Пришел приказ», «Чорный тюльпан», «Письмо сестренке», «Мы уходим»; звук метронома.

Обладнання: ноутбук, екран, мікрофони.

Тип заходу: зустріч поколінь. (8 - 10 кл.)

Хід заходу

СЛАЙД 1 Вчитель:

Страшна війна є тема актуальна,

- Десятки тисяч наболілих ран,

Батьківські сльози, втрачені кохання

Та ріки крові – це Афганістан!

У дев’ятнадцять розквітає юність

І хто дав право квітку цю зірвать?

Для кого випробувати мужність,

З чужим народом довго воювать?....

Дмитро Воронюк

Шановні гості, учні, вчителі! 15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі, дізнаємось про героїв цієї страшної війни. Мені дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто пережив ці страшні події і тих, хто не дожив до сьогодення. Сьогодні ви маєте можливість почути розповiдi безпосередніх воїнів «афганської» війни, які прийшли до нас на зустріч це:

КРИВЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

БЕРНАЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

СЛАЙД 2 1-й читець ( Вадим Д.).

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів,дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей...

Ведуча.1 Аня Далекий грудень 1979 року… Далека та чужа країна Афганістан… Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.

Ведучий.1 Саша Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але, слава Богу, вже без участі наших солдатів. А тоді ж, йдучи у те пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

СЛАЙД 3 (На фоні відео виступають учні). (Афганістан 1979-1989рр.)

2-й читець ( Наташа Л.).

Стежка все крутіше забирає в небо,

Важчає помітно речовий мішок...

Стати б, відпочити, але знаю – треба.

І, стиснувши зуби, йду, за кроком крок.

Там, за перевалом, бій клекоче з ночі,

Гинуть наші хлопці... Знаю лиш одне:

Якщо смерть захоче зазирнути в очі –

За спиною друга не знайде мене...

Ведуча2. Діана

Війна безглузда і жорстока...

Чужий народ, чужа земля,

Загублені юнацькі роки

За волею вождів Кремля.

Несправедливість цього світу

Напевно полягає в тім,

- Солдати гинуть, майже діти,

Не бачить їм батьківський дім.

Ведучий2. Діма

Нещасні зранені каліки,

Яким ще тільки двадцять літ.

За що пролиті крові ріки

Й страждання тяжкі, сльози, піт?

А для батьків душевних ран

Крізь роки гіркого чекання

Сповна додав Афганістан...

Дмитро Воронюк

Ведучий 1. Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто вертає усіх назад, коли наші недолугі керівники взялися наводити лад на чужих територіях, віддавали абсурдні накази.

Ведуча 1. 25 грудня 1979 року Радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії Афганістану. Спочатку вони розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території країни.

СЛАЙД 4 (Відеоматеріал «Пришел приказ»).

Ведучий 2. Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

Ведуча 2. Восени 1988 року, за наказом з Москви, розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного бомбардування по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю.

3-й читець ( Саша Б.).

Минають дні, ідуть роки

Життя листки перегортає.

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Я повернувся з тих завій,

Але тривожать сни, як рани,

Що ми ведемо смертний бій,

І що товариш все ще з нами.

Гірський, суровий перевал,

Розщелина... Важке каміння...

Товариш мій від кулі впав,

І смерть нагадує про тління.

Живу. Валер,,ія – нема.

Немає сина, брата, друга.

І тиша скрикує німа,

І не стихає в серці туга.

Я там, ще й досі на війні,

Обличчя вгадую знайомі

І з другом бачуся у сні.

І кличу все його додому...

СЛАЙД 5 Ведучий 1. Через цю безглузду війну пройшли майже 700 тисяч осіб. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч вояків загинуло у радянсько-афганській війні.

Ведуча 1. Вона лишила наслідки для України. Не повернулося додому з війни 3360 воїнів Хмельниччина не дочекалась 109 молодих синів, 2 – пропали безвісти, 5 – померли від ран, 140 – повернулися інвалідами.

СЛАЙД 6 Пісня «Кленова балада» Співають дівчата: Даша, Настя, Діана, Аня, Іра

Текст пісні.

Загриміли в полі, мов громи, гармати,
Стрільця молодого виряджала мати,
Витирала сльози і благала Бога,
Щоб вернув їй сина додому живого,
Щоб вернув їй сина додому живого...
Не плач, моя рідна, посивівша мати,
Я пішов на войну тебе визволяти,
А, як не діждешся з тої Січі мене,
Посади, благаю, біля хати клена,
Посади, благаю, біля хати клена...
Приспів:
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, ой зеленим.
А туман - білим полем,
А біда - чорним болем,
А душа - буйним кленом,
Зеленим, зеленим.

Тягнуться до сонця стовбури кленові,
Зрошені сльозами горя і любові,
Довгими ночами тихо шепчуть віти, -
То твої, Вкраїно, найдорожчі діти,
То твої, Вкраїно, найрідніші діти..

Читець 4-й ( Настя Г.)

Біль Афгану в сльозі материнській,
Біль і пам'ять - назавжди у віках.
Кров'ю серця юнь край той чужинський
Окропила в нелегких боях.
Десять літ - скільки жаху і горя,
“Чорні - чорні тюльпани ” і гнів.
Квіти сонечком пахнуть у горах,
А ще — кров'ю і потом синів.
Посивіли сини молодими,
Помужніли в пекельних боях.
Якби мами пишалися ними... Плачуть мами в далеких краях.

СЛАЙД 7 (Звучить фонограма «Чорний тюльпан»).

Ведуча 1. Схилімо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Вшануємо їх хвилиною мовчання.

СЛАЙД 8 (Хвилина мовчання. Звучить метроном).

5-й читець ( Оксана К).

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання.

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

І роки надії, перемог, сподівань...

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.

Встають побратими, відважні бійці...

Знов закипає та битва, остання...

Вона, як сивина, вона, як рубці,

Хвилина мовчання.

СЛАЙД 9 Ведучий 2. 28 років минуло з часу виведення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали в цій війні.

СЛАЙД 10 Ведуча 2. Ветерани-афганці! Вони живуть серед нас, ці ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни.

Вчитель. Сьогодні присутні з нами чоловіки, герої, які були свідками тих страшних подій:

КРИВЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

БЕРНАЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Орієнтовні запитання:

· Коли призвалися до армії?

· Як сприйняли новину, що в Афганістані війна, а вам треба туди їхати?

· Як відреагували батьки?

· Що було найстрашніше для вас?

· Як склалася доля ваших однополчан?

· Із ким нині підтримуєте зв’язок?

Вчитель. Що ви можете побажати, порадити нашим учням?

Ведучий 1. До тих, хто дожив до кінця подій, доля була милосерднішою. Їм вона подарувала можливість жити і трудитися, любити та підняти гіркий «третій тост». Ні, у них він не за любов, і не за жінок. У колишніх афганців він – за полеглих

6-й читець ( Іра Д.).

Пам'ять крутить старе кіно,
Нам забути б усе це давно!
Тільки кулі свистять коло скронь –
І випалює пам'ять вогонь.
Ниють рани – авжеж, на грозу.
Батько змахує скупо сльозу,
Матері з пересердя зітхнуть:
Їм синів – не вернуть.
Ах, солодке яке забуття!
Та живемо по два ми життя.
Поклялися в пожежах нічних:
Жити гідно – за себе і за них.

Ведуча 1 . Майже 10 років у постійній тривозі жили батьки і матері тих юнаків, яких називали «афганцями».

7-й читець. «Мати солдата» ( Даша З.)

Очі пекуча сльоза обпіка,
Рана у серці ятриться.
Дрібно тремтить материнська рука –
Син ясночолий їй сниться.
Він приїздив у відпустку в село,
Радісно всім усміхався.
Ще дев'ятнадцяти літ не було...
Так молодим і зостався.
Не закінчилась афганська війна
В цій українській оселі.
Досі сумує матуся одна,
Плинуть роки невеселі.
Нíкому втíшить матусю стару,
Син не вернеться ніколи.
Гірко дивитися на дітвору,
Що повертає зі школи.
Це ж і онучок міг бути таким,
Щоб син живим повернувся.
Очі їсть смуток ядучий, мов дим.
Розпач в душі ворухнувся.
Стука годинник, немов метроном,
Лічить невпинно години.
Місяць повільно пливе за вікном.
Де ти, мій сину єдиний?
Тільки портрет, мов п’ятно на стіні,
У рушниках вишиваних.
Син у афганськім пекельнім вогні...
Так із життя пішов рано.
Варто усім матерям сказать: «НІ!»
І воювати не будуть.
Гинуть сини у Анголі, в Чечні...
Вітер тіла мертві студить.
Не забирайте дітей в матерів!
Людство плекає ще віру
У ненароджених наших синів,
У силу розуму й мир
СЛАЙД 11 видео «Письмо сестренке»

8-й читець ( Данило П.).

Боєць стиснув в руках баранку
І зірко дивиться навкруг,
І думає – з самого ранку –
Хто він афганцям: кат чи друг?
Якщо дивитись принципово,
Та він, здається, ні при чім,
Але чомусь страшне це слово
«Убивця» гонить сон вночі?

9-й читець ( Таня М.).

Вже не дійти до рідних берегів.

Ридали друзі, впавши на коліна,

Він помирав серед чужих пісків,

І разом з ним вмирала Україна.

А вдалині сірів чужий кишлак

І БТР димів опісля бою,

Погасло сонце у його очах, .

Аж гори похитнулися від болю.

В оселю рідну – цинкова труна,

Страшенна кара, за яку провину?

І божеволіла матуся молода,

А разом з нею – Україна.

Ведучий 2. Шановні земляки-афганці. Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати для вас останньою. Але вам випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки.

Ведуча 2. Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини! Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг. Не схилять скорботно голови біля «Чорного тюльпана».

Ведучий 1. Нехай живуть в мирі та злагоді. Бо ми живемо й за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу.

Ведуча 1. Ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам вкривав долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший.

Ведучий 2. Це потрібно для того, щоб нові Афганістани не виникли на нашій землі, щоб вони не повторювалися для наших людей ніколи.

Ведуча 2. Вище піднімайте стяг Пам'яті, щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей, забув, як чекали першого дня без війни.

Ведучий 1.

Стільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, кличе:

Захистіть, збережіть, люди, мир!

Ведуча1.

Кожен день, кожен час пам'ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте!

Збережіть для життя нащадків !

СЛАЙД 12 (Відеоматеріал « Мы уходим» Прощайте горы).

Вчитель.