Ренесансному живопису притаманна значущість реального бачення світу, написання картин з натури, поступова відмова від середньовічних канонів. Наприклад, умовність і площинність середньовічного живопису змінюються на пряму перспективу (відчуття
простору, глибини в картині) та об’ємність зображень завдяки техніці світлотіні. Зображення людини відповідає правильним анатомічним пропорціям, відроджується інтерес до краси людського тіла.
Різновиди живопису Ренесансу
Сфумато (буквально — той, що зникає, як дим) — термін, що позначає м’якість живописного виконання, плавність тональних переходів, розпливчастість контурів як
наслідок повітряної перспективи.
Леонардо да Вінчі — італійський живописець, графік, скульптор, архітектор, учений та інженер. Плідне поєднання наукової та художньої діяльності дозволило йому зробити відкриття, що випередили свій час, як у живописі, так і в анатомії, механіці, інженерії, оптиці тощо.
Одним із його мистецьких досягнень є оновлення техніки малюнка
за допомогою прийому сфумато. Живописні твори Леонардо да Вінчі втілили гуманістичний ідеал людини («Мадонна Літта», «Поклоніння волхвів», «Мадонна в скелях», «Джоконда» («Мона Ліза»)).
Портрет, відомий як «Джоконда» («Мона Ліза»), є одним із найславетніших творів живопису в світі. Молода жінка сидить у кріслі впівоберта до глядача. Її уважний погляд та легка усмішка виражають задумливість, мрійливість, затамовану печаль. На тлі віддалених гір фігура справляє враження монументальності, хоча формат картини невеликий (77 x 53 см). Завдяки своїй знаменитій техніці сфумато Леонардо вдалося не тільки передати безмежну мінливість людської міміки, а й досягти такого ступеня узагальнення, що дозволяє сприймати створений ним образ як образ людини епохи Ренесансу в цілому.
«Мадонна Литта»
«Пані з горностаєм»
Живописні полотна італійського художника й архітектора Рафае-ля Санті сповнені гармонії та ліризму, поетичні й піднесені, відзначаються досконалістю побудови та виразною пластикою фігур. Рафаель створив цілу галерею образів мадонни — близько 45 картин, що відрізняються одна від одної композиційними прийомами і трактуванням. Тема материнства — головна в них.
Вперше у творчості Рафаеля релігійний образ встановлює повний контакт з глядачем, що й визначає глибоку й хвилюючу людяність картини. Цей всесвітньовідомий шедевр уславлює велич людини, яка здатна в ім’я вищого обов’язку йти назустріч мукам і смерті. Красі цього подвигу відповідає внутрішня і зовнішня краса мадонни.
В епоху Ренесансу монументальний розпис вражав грандіозністю, величчю, багатофігурністю та гармонією. В основі фресок були сюжети зі Старого Завіту (наприклад, створення Адама), сцени з життя Діви Марії і страсті Христові, зображення алегоричних, міфічних персонажів (Геракл, сивіли), батальні сцени, події з життя папського двору тощо.
Леонардо да Вінчі. «Таємна вечеря». Кін. XV ст.
«Таємна вечеря» — відома фреска Леонардо да Вінчі, виконана ним у 90-х роках XV ст. для трапезної монастиря Санта-Марія делла Ґраціє в Мілані. На величезній фресці (4,6 x 8,8 м) зображено драматичну мить останньої вечері Христа зі своїми найближчими учнями, коли Він промовив фатальні слова: «Один із вас зрадить мене». Ці слова викликали в апостолів бурю різноманітних почуттів та емоцій: відчай, переляк, подив, гнів; дехто скочив з місця, хтось активно жестикулює. Образ Христа — не тільки просторовий, колористичний, а й духовний центр композиції. Учитель самотній у своєму мудрому спокої та покірності долі. У цьому творі Леонардо проявив себе як великий живописець і тонкий знавець людських характерів.
Немає коментарів:
Дописати коментар