Блог вчителя мистецтва та образотворчого мистецтва Окунєвич Тетяни Петрівни: 8 клас. Креслення. Вигляд

Завдання для самостійного вивчення теми:

§ Опрацювати матеріали конспектів
§ Переглянути відеоролики
§ Виконати завдання для самоперевірки знань
§ Виконати практичну роботу в зошиті. (фото вислати )

Взаємне розташування виглядів та їх назви. Визначення необхідної і достатньої кількості зображень.

Вигляд — це зображення повернутої до спостерігача частини предмета. Виконуючи креслення, зображуваний предмет треба розміщувати відносно фронтальної площини проекцій так, щоб головний вигляд давав якнайповніше уявлення про форму предмета.

Перегляньте відеоролик: (Натисни)

За характером виконання та змістом вигляди поділяють на основні, додаткові і місцеві.

Основними називають вигляди утворені проєкціюванням предмета на шість граней куба. Кожний з них має назву залежно від того, на яку із граней куба спроєкційовано предмет. В зв’язку з цим встановлені такі назви виглядів

Рисунок Розміщення і назва основних виглядів

§ вигляд спереду (головний вид) – зображення на фронтальній площині проєкцій;

§ вигляд зверху – зображення на горизонтальній площині проєкцій;

§ вигляд зліва – зображення на профільній площині проєкцій;

§ вигляд справа – зображення на профільній площині проєкцій;

§ вигляд знизу – зображення на горизонтальній площині проєкцій;

§ вигляд ззаду – зображення на фронтальній площині проєкцій.

Вигляд зверху розміщують під головним виглядом, вигляд зліва – з правої сторони головного вигляду, вигляд справа – з лівої сторони головного вигляду, вигляд знизу – розміщують над головним виглядом (рис. 1)

Рисунок 1. Розміщення виглядів на кресленні

Вимоги до головного вигляду.

Головним для побудови зображення є вигляд спереду, тобто зображення предмета, утворене на фронтальній площині проекцій. Головний вигляд повинен давати найбільш повне уявлення про форму, розміри та службове призначення предмета (рис.2).

Рисунок 2. Головний вигляд

Додатковий вигляд – зображення, утворене внаслідок проєкціювання частини предмета на додаткову площину, не паралельну основним площинам проекцій (рис. 3а). Додаткову площину розміщують паралельно до нахиленої частини предмета, який проєкціюється на додаткову площину в натуральну величину (рис. 3б).

Для зручності розгляду креслення додатковий вигляд дозволяється повертати, але із збереженням розташування, прийнятого для цього предмета на головному вигляді; при цьому, до напису додається умовне позначення, викреслене у формі кола діаметром 10-12 мм із стрілкою, що означає вигляд А повернуто (рис. 3в).

Рисунок 3. Додатковий вигляд: а), б) – паралельний; в) - повернутий

Додаткові вигляди на кресленні позначаються літерами і стрілками.

Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета, наприклад, отвір в деталі, фланець і т. п.

Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву чи не обмежений.

Позначення місцевого вигляду не відрізняється від позначення додаткового вигляду. Застосування місцевого вигляду дає змогу зменшити обсяг графічної роботи, зекономити місце на полі креслення (рис.4).

Рисунок 4. Місцевий вигляд

Послідовність побудови виглядів.

Під час виконання креслення необхідно правильно визначити кількість зображень і положення деталі на ньому. Предмет намагаються розташувати так, щоб більша частина його елементів на головному вигляді була зображена як видима (рис. 5а). Кількість зображень має бути найменшою і давати найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета (рис. 5б).

Рисунок 5. Визначення кількості виглядів: а) – вибір головного вигляду; б) – розміщення виглядів на кресленні.

З метою скорочення кількості зображень на кресленнях встановлено ряд умовностей і спрощень, що полегшують їх виконання. Для деталей, що мають форму тіл обертання, достатньо одного вигляду. Наприклад, деталь, зображена на рисунку 6а, складається із циліндра, конуса й кулі, розташованих на одній осі. Тому за головне зображення можна прийняти проєкцію деталі на площину, паралельну осі, що є загальною для всіх елементів деталі. Цю вісь розташовують горизонтально, оскільки деталь може виготовлятися або оброблятися на токарному верстаті (рис. 6б).

Рисунок 6. Зображення деталі з однією віссю симетрії: а) – ортогональне зображення деталі; б) – креслення деталі

Якщо перед розмірними числами діаметрів нанести знаки «діаметр», а перед розміром діаметра кульової частини написати «сфера», то стає очевидним, що одне це зображення повністю визначає і форму, і розміри цієї деталі, а отже, інших зображень не потрібно.

Якщо ж циліндричний кінець деталі перетворити на паралелепіпед із квадратною основою, то на головному вигляді цю поверхню слід розташувати так, щоб максимально можливе число граней виявилися видимими. Для таких деталей слід виконати вже два зображення.

Рисунок 7 Зображення деталі з квадратною основою: а) – без отвору; б) – з отвором

Перевір свої знання!

За наочними зображеннями предметів (рис.8), позначеними літерами, знайдіть їхні вигляди спереду, зверху і зліва, позначені цифрами. Результат запишіть у таблицю в зошит.