Руки. Руки кого?
А що роблять ці руки? - « Руки в молитві».
Це руки старої людини чи молодої?
Про цю картину існує красива притча.
ПРИТЧА.
Пітер Брейгель Старший. Мисливці на снігу
Головне творіння Яна ван Ейка (завершене його братом Хубертом) — грандіозний Гентський вівтар (див. ілюстрацію на с. 80), у якому виражено уявлення про людський Всесвіт. Митець уперше створює подвійний портрет, який завдяки зображенню деталей домашнього інтер’єру виходить за межі портрету і наближається до побутового жанру.
Ян ван Ейк. Портрет подружжя Арнольфіні
Ієронімус Босх. Концерт у яйці
Сповнена алегоричного змісту творчість Ієронімуса Босха видається дещо загадковою. Свої картини (нерідко на біблійні теми пекла чи раю) художник «заселяв» фантастичними істотами, безпорадними фігурками людей із птахами, рибами, звірами, таким чином створюючи відчуття суєтності життя.
Так само, як і Босх, під впливом народної культури перебував Пітер Брейгель Старший. У панорамних пейзажах митця панує природа, а людина натомість ніби губиться в її безмежних просторах.
У найоригінальнішому творі «Фламандські прислів’я», або «Світ шкереберть», Брейгель Старший з неймовірною художньою силою «ілюструє» близько сотні відомих прислів’їв. Він не уникає слабкості, а інколи й дурості людини, часто-густо його персонажі підлягають гострій сатирі. Картина наповнена символами, однак, дотепер не всі з них розшифровані, оскільки деякі крилаті вирази втратили своє значення чи вже забуті.
Пітер Брейгель Старший. Фламандські прислів’я
Якщо в Італії Ренесанс мав на меті відродження традицій античної культури, то в інших країнах пам’ятки античної епохи практично не збереглися. Під впливом італійського мистецтва самобутні готичні традиції розвивалися у бік «мирського». У живописі підвищився інтерес до індивідуальності людини, її оточення, інтер’єру, натюрморту, пейзажу в дусі реалізму.
Архітектура в Нідерландах, як і в решті країн Північного Відродження, у XV ст. зберігала готичний вигляд, однак із запозиченням з Італії ордерів. У такому сплаві готичних і ренесансних форм будували ратуші, приміщення цехів та гільдій, міські будинки з вузькими фасадами і високими фронтонами.
Зазвичай матеріали комбінували, зокрема цеглу і камінь, — це додавало архітектурі мальовничого характеру.
Готичний стиль не припускав особливого прикрашення внутрішнього простору замків — декор був буденним, з масивними меблями (дерев’яними скринями й лавами з металевими оковками). Інтер’єри Ренесансу вражають монументальністю, багатством декору, вишуканістю гобеленів, мармурових сходів, дорогих меблів з мереживним різьбленням. Для інтер’єрів цієї доби характерні інкрустація коштовним камінням, позолота і розпис на стінах і стелі, картини й скульптури.
Ратуша, м. Антверпен, Бельгія
Інтер’єр і меблі у стилі Ренесанс в замку Блуа, Франція
Так історично склалося, що на території України найбільше пам’яток епохи Ренесансу розташовано на заході нашої країни. Елементи стилю пізнього Відродження помітні в архітектурі замку в с. Підгірці (нині Львівська обл.), у світських спорудах Львова: міській ратуші, триповерховому будинку заможного купця К. Корнякта, каплиць Боїмів і Кампіанів, в ансамблі Львівського братства, до якого увійшли Успенська церква з каплицею Трьох Святителів і вежа. Для розбудови міст, створення такої архітектури запрошували італійських і німецьких майстрів.
Підгорецький замок, Львівська обл.
Інтер’єр каплиці Боїмів, м. Львів
Успенська церква та вежа Корнякта, м. Львів
Внутрішній дворик будинку Корнякта, м. Львів
В епоху Відродження композитори створювали як церковну, так і світську музику. На території Нідерландів, а також сучасних Бельгії, Італії, Франції, Німеччини, Австрії виникла відома нідерландська поліфонічна школа. Це був неперевершений злет у розвитку ренесансної музичної культури, кульмінація якого пов’язана з творчістю Орландо Лассо. Якщо композиторський стиль італійця Дж. Палестріни порівнюють із живописом Рафаеля, то могутню індивідуальність фламандця О. Лассо — з такими титанами Відродження, як Шекспір, Мікеланджело, Рубенс.
О. Лассо. «Луна»,
У стародавні часи композитори часто створювали поліфонічну музику на одні й ті самі мелодії та тексти. Проте сприймали їх по-різному: наспіви змінювали завдяки прийому колорування. Кожний композитор до відомих мотивів додавав власні інтонації, по-своєму її прикрашав.
Нині, коли музика лунає скрізь — у залах філармоній і на сценах концертних залів, на радіо та телебаченні, а в Інтернеті можна знайти записи багатьох творів, навіть важко уявити, що колись народи Європи обходилися без звичних для нас форм концертного життя. Тож як виникли перші публічні концерти? У добу Відродження церковні органісти виконували світські твори після меси. Так почали розвиватися інструментальні жанри, зокрема прелюдії, токати, фантазії.
При дворах аристократів створювали невеликі інструментальні ансамблі (капели), що супроводжували парадні ритуали та церемонії. У домашньому музикуванні грали переважно на лютні та різновидах віоли (у Німеччині — фідель). М’яке звучання лютні сприяло її широкому використанню як сольного, ансамблевого та акомпанувального інструмента. З’явилися численні збірники мініатюр (табулатури), до яких входили пісенно-танцювальні жанри для лютні.
Творча робота: намалюй зимовий пейзаж, намагаючися передати настрій природи (гуаш).
Немає коментарів:
Дописати коментар