Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво періоду готики було тісно пов’язане з архітектурою. У мистецьких творах, як і раніше, чільне місце посідали релігійні сюжети, однак уже простежувався інтерес до світського життя, думок і настроїв звичайної людини. Саме на XIII—XV ст. припадає найвищий розквіт середньовічної літератури (лицарських романів і поезії), театру та музики.
Вітраж — сюжетна або орнаментальна композиція, виконана зі шматочків прозорого кольорового скла, скріплених свинцевим обрамленням.
Готичне мистецтво постійно зверталося до образу Богоматері — заступниці за людей перед Богом. Культ Богоматері склався практично водночас із характерним для Середньовіччя поклонінням прекрасній дамі. Обидва культи нерідко переплітались, і Діва Марія поставала в образі чарівної жінки.
У добу готики змінився образ Христа: художники зображували
Бога у скорботі й стражданнях за гріхи людства. Водночас у компо-
зиціях релігійної тематики почали з’являтися елементи пейзажу, натюрморту.
Для готичного живопису характерні витонченість і багатофігурність зображень, наявність орнаментів, елементів пейзажу та натюрморту.
Фрагмент мозаїки
«Бог створює сонце, місяць і зорі».
Собор у Монреале. XII–XIII ст. Італія
У період готики настав розквіт книжкового мистецтва, зокрема мініатюри, що вирізнялася світськими за характером ілюстраціями до біблійних текстів.
У цей час масово створювали християнські рукописи розважально-дидактичного змісту, значну увагу приділяли камерним манускриптам, призначеним для приватного користування (часословам).
Важливого значення для композиції книги набув орнамент. Мотиви орнаменту — геометричні та рослинні: розетки, трилисники і чотирилисники.
Найзнаменитішим мініатюристом епохи готики
був французький майстер Оноре. У 1296 р. він створив «Бревіарій Філіппа Красивого».
У цій книзі міститься 577 аркушів із написаним латиною текстом та лише одна мініатюра на всю сторінку. Проте цю мініатюру вважають знаковою в розвитку французького живопису. На ній у два яруси зображені «Помазання Давида» (вгорі) та «Давид і Голіаф» (унизу).
Розпачливий жест Голіафа, який схопився за голову, своєю життєвістю став новим словом у
мистецтві мініатюри порівняно зі статичним і урочистим живописом попередніх років.
Брати Лімбурги. «Благовіщення». XV ст. Мініатюра з «Розкішного часослова герцога Беррійського»
Майстер Оноре. Мініатюра із
«Бревіарія Філіппа Красивого». 1296 р.
Високий розвиток художніх ремесел у період готики забезпечували цехові об’єднання. У Європі поширеним було виробництво меблів, оздоблених різьбленням. Іноді меблі повторювали об’єми готичних споруд.
У галузі різьблення по кістці також спостерігався значний прогрес: ікони, різноманітні скриньки, зображення святих, домашні вівтарі — все це приваблювало витонченими сюжетними рельєфами та візерунками.
Характерними рисами готичного інтер’єру є вишуканість форм і декору, вдале поєднання матеріалів, кольорів та стильова єдність в оформленні внутрішнього простору будівлі.
З-поміж кольорів переважали червоний, жовтий, синій, коричневий; поширеними були золотавий, сріблястий.
Буфет і лава з нижньою частиною у формі скрині. XV ст. Франція
Сучасний дизайн інтер'єру
Готичний стиль у моді
Розгляньте репродукції портретів, виконаних художниками Відродження На картинах відтворено модні тенденції пізньої готики. Спробуйте охарактеризувати моду цього часу.
Сучасна мода в стилі готика
Музичне мистецтво
Музика в епоху готики була переважно духовною. Світську музику популяризували трубадури — провансальські поети-співаки
XI—XIII ст., які звеличували кохання до чарівної дами, земні радощі, героїку хрестових походів. Творчість трубадурів характеризувалася
різноманітністю тематики і жанрів.
Театральне мистецтво
Значне місце в середньовічній культурі займав театр, який став виразником суспільних інтересів того часу. Через прагнення духовенства протидіяти популяризації народних свят та ігор у лоні церкви зародився релігійний, або церковний театр. Спершу під час служби у храмах розігрувалися найбільш драматичні епізоди зі Святого Письма (літургічна драма). У XIII ст. їх винесли на паперть, а згодом — і на міські площі (майданний театр).
Наймасовішим видом театрального дійства в цей час була містерія, яка виникла у другій половині XIII ст. За своїм релігійним змістом вона тісно пов’язана з церковним театром, але спектаклі ставили прості містяни, а не духовенство. Містеріальна драматургія мала три цикли: «старозавітний», «новозавітний» і «апостольський», сюжети п’єс якого були запозичені із «Житій святих». Постановники містерій прагнули правдоподібності та яскравих ефектів. Якщо, наприклад, показували сцену всесвітнього потопу, площу заливали водою.
У XV—XVI ст. популярними були також повчальні вистави — мораліте, в яких персонажами виступали алегоричні фігури: скупість із мішком золота; самолюбство, що постійно дивиться у дзеркало; любов, що тримає у руках серце.
Найбільш демократичним жанром середньовічного театру був фарс. Актори та виконавці фарсів відтворювали реальні картини побуту того часу. Вистави були насичені гострою сатирою, життєрадісним народним гумором. Фарс значною мірою вплинув на подальший розвиток театру Західної Європи.
Немає коментарів:
Дописати коментар