8 клас. Креслення. Вигляд. Графічна робота №5 Побудова креслення деталі в оптимальній кількості виглядів.

 

Тема уроку: Вигляди.

Мета уроку: формування базових компетентносте під час  засвоєння знань про вигляди, як однієї з форми зображень на кресленні; розвиток просторової уяви в процесі побудови виглядів;  вдосконалення умінь  порівнювати, узагальнювати і робити висновки.

План:

§  Опрацювати матеріали конспектів

§  Переглянути відеоролики

§  Виконати завдання для самоперевірки знань

§  §  Виконати практичну роботу

Вигляди

Кількість зображень на кресленні повинно бути мінімальним але разом з тим достатнім для повного розуміння форми та розмірів даного предмета.

Виглядом називається зображення повернених до спостерігача видимих частин поверхні предмета.

Рисунок 1. Проеціювання предмета на шість граней куба.

Перегляньте відеоролик:

За характером виконання та змістом вигляди поділяють на основні, додаткові і місцеві.

Основними називають вигляди утворені проеціювання предмета на шість граней куба (рис. 1). Кожний з них має назву залежно від того, на яку із граней куба спроєційовано предмет. В зв’язку з цим встановлені такі назви виглядів (рис. 2).

Рисунок 2. Розміщення і назва основних виглядів

§  вигляд спереду (головний вид) – зображення на фронтальній площині проекції;

§  вигляд зверху – зображення на горизонтальній площині проекцій;

§  вигляд зліва – зображення на профільній площині проекцій;

§  вигляд справа – зображення на профільній площині проекцій;

§  вигляд знизу – зображення на горизонтальній площині проекцій;

§  вигляд ззаду – зображення на фронтальній площині проекцій.

Вигляд зверху розміщують під головним виглядом, вигляд зліва – з правої сторони головного вигляду, вигляд справа – з лівої сторони головного вигляду, вигляд знизу – розміщують над головним виглядом (рис. 3).

Рисунок 3. Розміщення виглядів на кресленні

Головним для побудови зображення є вигляд спереду, тобто зображення предмета, утворене на фронтальній площині проекцій.

Головний вигляд повинен давати найбільш повне уявлення про форму, розміри та службове призначення предмета (рис.4).

Рисунок 4. Головний вигляд

Додатковий вигляд – зображення, утворене внаслідок проеціювання частини предмета на додаткову площину, не паралельну основним площинам проекцій (рис. 5а). Додаткову площину розміщують паралельно до нахиленої частини предмета, який переоцінюється на додаткову площину в натуральну величину (рис. 5б).

Для зручності розгляду креслення додатковий вигляд дозволяється повертати, але із збереженням розташування, прийнятого для цього предмета на головному вигляді; при цьому, до напису додається умовне позначення, викреслене у формі кола діаметром 10-12 мм із стрілкою, що означає вигляд А повернуто (рис. 5в).

Рисунок 5. Додатковий вигляд: а), б) – паралельний; в) - повернутий

Додаткові вигляди на кресленні позначаються літерами і стрілками.

Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета, наприклад, отвір в деталі, фланець і т. п.

Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву чи не обмежений.

Позначення місцевого вигляду не відрізняється від позначення додаткового вигляду. Застосування місцевого вигляду дає змогу зменшити обсяг графічної роботи, зекономити місце на полі креслення (рис.6).

Рисунок 6. Місцевий вигляд

Побудова виглядів.

Під час виконання креслення необхідно правильно визначити кількість зображень і положення деталі на ньому. Предмет намагаються розташувати так, щоб більша частина його елементів на головному вигляді була зображена як видима (рис. 1а). Кількість зображень має бути найменшою і давати найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета (рис. 1б).

Рисунок 7. Визначення кількості виглядів: а) – вибір головного вигляду; б) – розміщення виглядів на кресленні.

З метою скорочення кількості зображень на кресленнях встановлено ряд умовностей і спрощень, що полегшують їх виконання. Для деталей, що мають форму тіл обертання, достатньо одного вигляду. Наприклад, деталь, зображена на рисунку 2а, складається із циліндра, конуса й кулі, розташованих на одній осі. Тому за головне зображення можна прийняти проекцію деталі на площину, паралельну осі, що є загальною для всіх елементів деталі. Цю вісь розташовують горизонтально, оскільки деталь може виготовлятися або оброблятися на токарному верстаті (рис. 2б).

Рисунок 8. Зображення деталі з однією віссю симетрії: а) – ортогональне зображення деталі; б) – креслення деталі

Якщо перед розмірними числами діаметрів нанести знаки «діаметр», а перед розміром діаметра кульової частини написати «сфера», то стає очевидним, що одне це зображення повністю визначає і форму, і розміри цієї деталі, а отже, інших зображень не потрібно.

Якщо ж циліндричний кінець деталі перетворити на паралелепіпед із квадратною основою, то на головному вигляді цю поверхню слід розташувати так, щоб максимально можливе число граней виявилися видимими. Для таких деталей слід виконати вже два зображення.

Рисунок 9. Зображення деталі з квадратною основою: а) – без отвору; б) – з отвором

На головному вигляді показуємо на гранях суцільними тонкими лініями діагоналі. Для точного визначення форми й розмірів граней поверхні виконуємо місцевий вигляд – вид А, на якому показуємо знак, із вказівкою на те, що виступ має «квадратну» форму (рис. 3а).

Якщо від кульового елемента деталі відрізати двома площинами, паралельними осі, симетричні частини й просвердлити отвір, а у квадратній основі просвердлити ще один отвір, вісь якого буде перпендикулярною до отвору в круговому елементі, то на головному вигляді необхідно накреслити ще дві окружності – проекції лінії зрізу сфери й контуру отвору (рис. 3б). Однак на головному вигляді ці кола не будуть зрозумілими: вони можуть означати як наявність поглиблення, так і виступи різної висоти. Тому головний вигляд виявляється недостатнім для однозначного виявлення форми й розмірів кульової частини. Для цього потрібно ще одне зображення деталі, яке буде подумки повернуте навколо її осі на 90°. На ньому покажемо видимим отвір на квадратній основі та зобразимо невидимий контур отвору у сфері та покажемо видимими зрізи.

Перевір свої знання!

Завдання 1.

За наочними зображеннями предметів (рис. 10), позначеними літерами, знайдіть їхні вигляди спереду, зверху і зліва, позначені цифрами. Результат запишіть у таблицю.

Рисунок 7. Зображення для завдання

Наочне зображення	Вигляд спереду	Вигляд зверху	Вигляд зліва

Завдання 2:

За наочним зображенням предмета побудуйте три вигляди, використовуючи послідовність побудови.

Вказівки до роботи:

1.     Накресліть рамку та таблицю основного напису.

2.     Визначте центр робочого поля і проведіть лінії (горизонтальну та вертикальну), розділивши робоче поле аркуша на чотири частини.

3.     Проведіть допоміжну лінію під кутом 45° від центра аркуша вправо вниз. 4. Визначте головний та відповідно інші вигляди деталі.

4.     Накресліть габаритні прямокутники кожного вигляду тонкою лінією.

5.     Накресліть зображення виглядів у кожному з них та проведіть лінії проекційного зв’язку.

6.     Проставте розміри деталі.

7.     Перевірте виконане креслення.

8.     Обведіть лінії видимого контуру суцільною основною лінією.

9.     Заповніть основний напис. Назва роботи — «Деталь».

 

На допомогу: 

Дякую: https://naurok.com.ua/urok-viglyadi-pobudova-viglyadiv-208416.html