Ознайомтесь з матеріалами урокУ

Мистецькі стилі й течії виникли у кіномистецтві ХХ ст.

Стилі кіно — це унікальні візуальні, технічні та художні прийоми (зйомка, монтаж, звук, атмосфера), що формують впізнаваний почерк режисера або напрямку. Основні стилі включають класичний голлівудський стиль, авангард, експресіонізм, неореалізм, нуар, імпресіонізм, сюрреалізм, абстракціонізм та постмодернізм.

Основні кінематографічні стилі та напрями:

Експресіонізм (Німецький експресіонізм): Характеризується гротескними формами, контрастним освітленням, викривленою реальністю для передачі внутрішнього стану героя (наприклад, «Кабінет доктора Калігарі»).
Нуар (Film Noir): Похмура атмосфера, детективний сюжет, тіні, цинічні герої, характерні для американського кіно 1940-50-х років
.

Неореалізм (Італійський неореалізм): Простота, зйомки на вулицях, непрофесійні актори, акцент на соціальних проблемах реального життя.

Французька нова хвиля: Експерименти з монтажем, ручна камера, імпровізація, авторське бачення.

Авангард: Пошук нових форм, відмова від сюжетності, абстракціонізм, сюрреалістичні образи (наприклад, «Андалузький пес»).

Постмодернізм: Гра з жанрами, цитування, іронія, руйнування стереотипів.

Авторське кіно (Арт-хаус): Кіно, де режисер є творцем власного унікального стилю, не орієнтованого на масового глядача.

Стиль не слід плутати з жанрами (комедія, бойовик, драма, жахи), які визначають зміст та тематику фільму. Стиль — це як розповідається історія, а жанр — що розповідається.

У 20-30-х роках у Франції на противагу комерційному кінематографу виникають напрями авангарду.

Імпресіонізм — розвивався під впливом однойменного стилю живопису. Кіноімпресіоністи активно знімали не лише в павільйоні, а й на пленері. Такий недолік німого кіно, як відсутність звуку, перетворювався режисерами на перевагу.

"Лихоманка" режисер Луіс Деллюк

"Донька Води" Жан Ренуар

Абстракціонізм:

знімали так зване «чисте кіно». Фернана Леже «Механічний балет» на музику Е. Саті нагадує його картини: панує ритм абстрактних фігур без сюжету.

Фернана Леже «Механічний балет»

Експресіонізм у кіномистецтві започаткував знаменитий жанр трилер . За допомогою гротескно перебільшеної жестикуляції й міміки акторів, далеких від реальності геометризованих декорацій, контрасту світла і темряви на екрані передано змінені стани свідомості людини, яка неадекватно сприймає дійсність.

Класичним зразком експресіонізму є також фільм «Носферату. Симфонія жаху» Фрідріха Мурнау.

трилер Роберта Віне «Кабінет доктора Калігарі»

фільм «Носферату. Симфонія жаху» Фрідріха Мурнау.

Футуризм: захоплення рухом, ритмом виявилися у стрічці «Марш машин» режисера Ежена Деслава (Євгена Слабченка, українця за походженням). Він експериментує з музикою: розміщує за екраном грамофон і ставить платівки відповідно до динамічного розвитку сюжету.

У стрічці «Колесо» режисер Абель Ганс використав нові прийоми ритмічного монтажу, що створює напруження в епізоді, коли машиніст вирішує пустити потяг під укіс. У цій так званій «симфонії рейок» кінообраз перегукується зі знаковим для музичного футуризму образом потяга, створеним Артуром Онеггером у творі «Пасифік 231».

Стрічцка «Колесо» режисер Абель Ганс

Сюрреалізму в кіно став німий фільм «Андалузький пес» режисера Люїса Бунюеля і художника Сальвадора Далі. З першого кадру, коли лезо бритви надрізає око, глядач впадав у шок. Подібні епізоди 17-хвилинного відеоряду з чудернацькими декораціями знаменитого художника-сюрреаліста нагадували низку видінь, споріднених з його живописними полотнами. На прем’єру режисер прийшов з камінням у кишенях, щоб у разі скандалу відбитися від розлючених глядачів. Побоювання виявилися марними...

фільм «Андалузький пес» режисера Люїса Бунюеля і художника Сальвадора Далі.

Після Другої світової війни в італійському кінематографі набув поширення НЕОРЕАЛІЗМ

Відповідно до проголошеного принципу достовірності режисери вийшли знімати фільми на вулиці. У деяких замість акторів грали робітники й селяни. Для сюжетів обирали факти з газетної хроніки. Видатні режисери Роберто Росселіні, Лукіно Вісконті, Вітторіо де Сіка реалістично втілювали незабутні образи простої людини складної долі.

«Рим — відкрите місто» (реж. Р. Росселліні).

Постмодернізм

Кіномистецтво постмодернізму переосмислює стереотипи, акцент переноситься з «людського змісту» на формальні складові — на багаторівневий текст. Постмодерн заперечує традиційні цінності, культивує гру, позбавлену сенсу. Поширюється цитування, асоціативні посилання на інші фільми, стилізація. Виникає інтерес до трюків, пародій, римейків. Естетичний популізм змішує елементи високої й популярної культури, жанри й стилі.

Прикладами постмодернізму в кіно є комедія «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно, що отримала головну нагороду Каннського кінофестивалю (1994), премію «Оскар» за кращий сценарій і ще понад 40 призів на різних кінооглядах